Франшизи, які не воскресли

Сучасна масова культура після 2010-х років широка на формат творів — до них додалися окрім комп'ютерних ігор мобільні, навіть шортси та тикток-відео. Але якщо говорити про класичний формат — ігри, кінопроекти — в цьому широкому пласті є всесвіти, які своїм переважно олдовим шанувальникам несуть замість довгих очікувань лише розчарування. Студіям — збитки, а для обох груп — надгробний камінь на улюблену і очікувану вселенну після нового проекту. Давайте поговоримо про ті світи, чиї франшизи можуть так і не дочекатися вдалого проекту, давно забуті або закриваються після чергового довгобуду.

У 1994 році власники Sega Mega Drive зазнали культурного шоку, коли побачили платформер з частинкою «Зоряних воєн», який ніби приснився Сальвадору Далі. Галактичну принцесу рятує по найрізноманітніших рівнях черв'як у супер-костюмі. Лінійність рівнів виділялася її умовністю і стилем. Платформа другого рівня спускала тебе нижче і нижче в ад під музику Глінки з назвою «Метель». Оксюморон, та й тільки! На рівні професора Обезьяноголова нас чекав прихований рівень у суцільній темряві, де тільки очі персонажа. Між рівнями до останнього під ковбойську музику нам потрібно було обігнати місцевого Бобу Фетта, тільки Психоворона. А під кінець незрозумілим чином з точки зору фізики потрібно було самому Джиму закрутити себе в вертолетик, швидко натискаючи одну з 6 кнопок джойстика, щоб повністю пролетіти до фінального боса по рівню зі суцільними голками.

Успіх першої частини гри не змусив себе чекати. І вже через два роки нас чекав відв'язний сиквел, що майже розібрав рівень платформерів. Замість збору предметів нас міг чекати рівень-вікторина з 60 питаннями максимум (дякую читам) в дусі: «Куріння призводить до раку, а що призводить до козерогу?». Толкання предмета, порятунок корів від НЛО і під кінець (пройшли зрозуміють) — рівень з убіганням від солонки з сіллю, що на фоні страв американської кухні прагне тебе масово засолити.

Удача потім відвернеться від проекту, спливши через кілька років, коли вийдуть ще 40 серій мультсеріалу, з яким представники покоління мілленіалів познайомляться в нульових (в Україні — по СТС).

Наступні проекти вийшли лише на Нінтендо в 1999 році в 3D і на Game Boy в 8-бітному стилі.

Про новий проект — Earthworm Jim 4 офіційно заявили в 2008 році. Робили анонси в 2011. Фанатів підогрівала віра, що оригінальний автор — Дуглас Тен-Нейпел (чиє ім'я відсилає до вигуку Джима «Дуги!» або «Доги», коли ти вводиш чит на «Сеге») керує проектом з іншими авторами оригіналу. За сюжетом Джим вже був на пенсії, набрав вагу, але знову доведеться взятися за бластер, кнут і прихопити Пітера (напарника-песика). Але під рядом виробничих і інтелектуально-правових проблем про проект забули…

Світ засяяв у 2019, коли композитор Томмі Таларіко з перших ігор заявив, що нова частина розробляється для ігрової системи Intellivision Amico. (Вона, до слова, так і не вийшла. Згадайте, що сталося в 2020). В мережі залишився лише трейлер з Джимом на пляжі в 2D-стилі та надії геймерів з усього світу почути заповітне: «Груууууви!»

Якщо по Чужому всі 4 фільми вважаються каноном, незважаючи на арт-хаус трилер від французького режисера, повного символізму, інопланетному мисливцеві пощастило менше.

Як і фанатам, що після спірних «Чужих проти Хижака» чекали на другий новий проект. Але ні від кого іншого, як від актора з першої частини. Але він чомусь зробив робо-хижака, соціальний підтекст щодо ментальних хвороб. І зараз про цю частину намагаються не згадувати.

Сучасний «Хижак» 2025 року також ламає канон, виправдання авторів — ми розширюємо всесвіт, адже він не лише хоррор. Перші оцінки преси в більшості позитивні, але справжня оцінка майбутнього всесвіту — за фанатами.

По Чужому проект Федеріки Альвареса хвалили за багатьма параметрами. Зокрема, навіть за спірне рішення показати гібрид людини і жокея. І якщо режисерське крісло Альвареса дає надію, то формат серіалу з його акцентом на зумерів-андроїдів, їх людяність, такий формат повністю поховав.

Культова манга про війну світу магів, що тероризують світ людей, виходила аж з 2000 року. Заслужене визнання за твердий сюжет, яскравих персонажів, незвичний і стильний світ отримала лише адаптацію в 2020. І майже в цей же час додатковий епізод про побутовий день кількох героїв.

І справді, достатньо будь-якому гіку поглянути на стиль «брудної бруду» (а так і перекладається назва), і він скаже: «Це мені напевно зайде».

Як це часто буває, вихід аніме породив потік мерчу. Фігурки звичайні і рухливі, додаткові томи манги. На одному «Авито» більше 10 продавців по РФ, що продають томик в районі від 1000 р. Японські видання і так повномасштабні — і тобі обкладинка, закладка, вкладка. Так ще в яскраво-кислотному стилі з домішкою панка.

Студія МАППА («Титани», «Людина-бензопила», «Магічна битва») заявила про продовження ще в 2020. З тих пір — тиша. Наче погрязли в спробах штампування мерчу.

І то чи ковід, чи інші події світового масштабу, анонс повторний з постером зробили лише в січні 2025. Фанати очікували осінь-зиму 2025 року. Але знову не відбулося.

На щастя, в інтернеті повно джерел, і багато хто цілком прочитали історію про заклятого в крокодила любителя пельменів, що давав відсіч чаклунові, здатному перетворювати все в гриби.

А адаптація цілком заслуговує топ очікуваних, теплячих надію проектів.

Розмови про нову версію Людини зі сталі велися ще до гік-мейнстриму на «Месниках» у 2010–12. Оголошений у 2008 Супермен мав вийти в 2012, але вийшов на рік пізніше. Стиль і фірмовий драматизм Снайдера дали знати — з'явилася потужна фан-база, швидка друга частина. Поки всі очікували виходу «Ліги справедливості», натяки на розвиток всесвіту після катсцен, зв'язок із серіалами, Снайдер відмовився від проєкту. І завершив все фільмом, продовження якого ми ніколи не побачимо… Після проєкти прибрав Джей Джей Абрамс, але чи варто це було, якщо Супермен зроблений на догоду кліматичній та антивоєнній повістці, інклюзивно-расовому різноманіттю в оточенні сучасної людини серед супергероїв.