Найкращі екранізації творів Стівена Кінга

На 12 вересня запланована прем'єра очікуваного фільму-антиутопії «Довга прогулянка» (The Long Walk). Це екранізація одного з перших романів Стівена Кінга (Stephen King), який автор закінчив, коли йому було 19 років. За довгі роки твори Кінга переносили на екрани безліч разів: лише повнометражних фільмів за його оповіданнями та книгами зняли понад 50 штук. Звичайно, коли ми говоримо про таку кількість робіт, то серед них є як провальних картин, так і справжніх шедеврів. Ось про останні й піде мова в цьому матеріалі: ми зібрали найкращі фільми (саме кіноленти, не серіали), які адаптують творчість культового письменника.

Розпочати, мабуть, варто з досить неоднозначної екранізації. Неоднозначної тому, що, з одного боку, «Сяйво» режисера Стенлі Кубрика (Stanley Kubrick) вважається одним з найвеличніших хорор-фільмів усіх часів, справжнім шедевром кінематографа, а з іншого — сам Стівен Кінг надзвичайно негативно ставиться до цієї стрічки. Він, наприклад, не згоден з вибором Джека Ніколсона (Jack Nicholson) на головну роль, йому не сподобалося, як дружину героя зобразили «істеричкою», і письменник відкрито критикує «холодний» фінал адаптації, який сильно відрізняється від першоджерела.

Тим не менш, хоча емоції Кінга зрозуміти можна, заслуги стрічки Кубрика заперечувати складно. Фільм вийшов надзвичайно атмосферним і красиво знятим, а актори виклалися на 200%, передавши ідею зловісного готелю, який зводить людей з розуму. А може, їх зводить з розуму не саме місце, а самотність — Кубрик навмисно залишив цей момент відкритим для інтерпретації, що, знову ж таки, не оцінив сам Кінг.

Інша класика кіно, режисер якої, Френк Дарабонт (Frank Darabont), підійшов до процесу екранізації зовсім не так, як Стенлі Кубрик. Для нього було важливо якраз-таки передати дух оригіналу і зберегти ключові теми тюремної повісті Кінга — на кшталт значення надії, стійкості та искуплювальної сили дружби. Дарабонт взяв первоісточник і поліпшив його, заглибивши героїв і розширивши фінал, і в результаті вийшла надзвичайно сильна драма, якою залишився задоволений і сам письменник.

Звісно, в першу чергу ми цінуємо Стівена Кінга за хоррори, однак фільм «Залишайся зі мною», заснований на його повісті «Тіло», ще раз доводить, що автору будь-який жанр до снаги. Ця кінолента — одна з найбільш зворушливих і правдивих історій про дитинство і дорослішання.

У центрі оповідання «Залишайся зі мною» — четверо хлопчиків, які вирушають на пошуки зниклого підлітка. По дорозі вони стикаються з різними небезпеками, але також і з власними страхами та сумнівами. Їхня пригода формує крепку дружбу, дивлячись на яку багато глядачів, напевно, віддадуться ностальгії та згадають власні пригоди з друзями в юності.

Напружений хоррор про невеличке американське містечко (улюблене місце дії Кінга), на яке опускається густий туман. Виявляється, що разом з туманом у поселення проникають жахливі монстри, які полюють на людей. Група жителів ховається в супермаркеті, однак замість того, щоб злагоджено діяти в стресовій ситуації, виживші швидко починають конфліктувати один з одним.

Як і згадане вище «Сяйво», кіноадаптація «Туману» також досить суттєво переписує фінал. Однак у цьому випадку Кінг оцінив зміни і навіть пошкодував, що він сам не додумався до такої кінцівки.

Режисер Майк Флэнаган (Mike Flanagan) вважається одним з головних сучасних майстрів жанру жахів — і цілком заслужено. У свій час він зробив, здавалося б, неможливе: зняв вірну оригіналу екранізацію роману "Доктор Сон", яка також стала прямим продовженням саме кіношного "Сяйво" Кубрика. Тобто у Фленагана вийшов фільм, який гармонійно об'єднав і примирив різні погляди Кінга та Кубрика на той самий сюжет.

Кіно розповідає історію Денні Торранса — того самого хлопчика з «Сяйво», який подорослішав, проте так і не зміг залікувати психологічну травму, яку залишив пережитий жах. «Доктор Сон» — захоплюючий фільм про людей з паранормальними здібностями, який торкається складних тем життя після смерті, спадковості та відповідальності перед тими, хто потребує допомоги.

Повна саспенса кіноадаптація однойменного роману Кінга, який автор свого часу написав на основі власних переживань, викликаних стрімким зростанням його популярності.

Картина, як і книга, фокусується на героя на ім'я Пол Шелдон — популярного письменника, який після аварії потрапляє до будинку своєї шанувальниці Енні Уїлкс. Жінка спочатку доглядає улюбленого автора, проте незабаром стає зрозуміло, що Шелдон — бранець «рятівниці». Енні вимагає, щоб він воскресив убиту ним героїню в новій книзі, і готова застосувати тортури і насильство, аби добитися свого.

Психологічний трилер про хатню робітницю Долорес Клейборн, яку звинувачують у вбивстві багатої господині. Головною героїнею при цьому виступає її дочка Селена, яка поїхала з рідного міста, стала журналісткою і тривалий час тримала образу на матір, вважаючи її холодною та жорстокою. Після звинувачень вона повертається додому і поступово починає дізнаватися правду про жахливе минуле своєї сім'ї.

«Долорес Клейборн» — непроста драма, яка демонструє, наскільки деякі люди страшніші за вигадані монстри, і як важливо, щоб поряд були ті, хто може їм протистояти.

Одна з найкращих екранізацій творів Стівена Кінга, в якій у повній мірі проявляються його таланти оповідача. «Зелена миля» заворожує містичною атмосферою, вражає багатою галереєю яскравих і багатошарових персонажів, розкритих у повній мірі завдяки видатній акторській грі, і дивує несподіваними сюжетними поворотами.

Враховуйте, правда, що фільм вийшов досить важким в емоційному плані, тому дивитися його потрібно під настрій.

Стівен Кінг як ніхто вміє поміщати своїх персонажів у нестандартні небезпечні ситуації. «Гра Джеральда» — наочний тому приклад. У цьому трилері подружня пара Джеральд і Джессі вирушає в будиночок посеред лісової глушини, щоб освіжити стосунки. Під час інтимної гри Джеральд приковує дружину до ліжка наручниками, однак раптово помирає від серцевого нападу. Джессі сама не може звільнитися, а поруч немає нікого, хто міг би допомогти. Щоб вижити, їй доведеться пройти як через непрості фізичні випробування, так і психологічні.

Сучасна адаптація відомого роману Кінга про пожираючого дітей клоуна входить до числа найбільш популярних і успішних хорорів за останні десять років. Нічого дивного: фільм тримається на жахливої атмосфері, вражаючих візуальних ефектах і відмінній грі дітей-акторів, а також Білла Скарсгарда (Bill Skarsgard), бездоганно виконуючого роль головного антагоніста. Але головне, що покорило глядачів в «Воно», — поєднання хорору з драмою дорослішання, де історія про протистояння монстру переплітається з розповіддю про підліткове становлення. Сіквелу цього не вистачало, тому в цілому друга частина вийшла трохи слабкішою першої.

До речі, в жовтні вийде серіал «Воно: Ласкаво просимо в Деррі» (It: Welcome to Derry) — офіційний приквел.

А що думаєте ви? Які екранізації оповідань Стівена Кінга вам сподобалися найбільше? Розкажіть у коментарях.