Якщо ви прийшли сюди, щоб пограти в життя, то ви помилилися дверима. По-перше, гра досить сира, у плані тривалості. Після університету гра закінчується. Жодної кар'єри, жодного сімейного життя. Тільки одностатевий партнер та дитина з притулку наприкінці гри для галочки. Так, другий мінус гри, масивна сжв повістка. За весь час проходження гри я побачив трьох персонажів. Дівчину панк-лесбіянку, чорношкірого-меломана-гея, і хоч трохи статичну персону у вигляді ще однієї дівчинки. Навіть якщо персонаж відмовить у партнерстві з одностатевим представником, наприкінці гри його все одно як небудь, та перекрутять. Третій мінус гри – діалоги фактично ні на що не впливають. Так у мікрочеліків є хороші і погані кінцівки, де вони або стирчали-суїциднулися або завели здорову одностатеву пару з дитиною з дитбудинку (дежавю так?). Якщо персонаж поводитиметься відчужено по відношенню до нпс, то на наступну зустріч можна буде просто сказати "я дав тобі трохи особистого простору", і це спрацює. Червертий мінус — події, що постійно повторюються. Почав ти гру і тут бац! Хлопчик з ксилофон або пара грати дітей. Третього не дано. Ти просто йдеш второваною доріжкою щоразу, сподіваючись що тобі як партнера дадуть гетеросексуальну особистість, а не гей-чорного з космосу-басиста. Протягом усієї гри ви просто клацатимете на рандомні циферки (або ні, хоча стан справ це не особливо змінює, хіба що професія в кінці у вас буде інша), і проходиш через одноманітні зустрічі з нпс, що вже вкрай задовбали.
Що можна сказати у результаті. Гра тільки на вечір 2-3 години максимум. Лише під пиво. І лише якщо на фоні йде відео Дениса Карамишева. Всім удачі, всім поки що.