LiS — гра, заснована на одній механіці. Механіці, що передбачає використання, нехай і в якійсь мірі мейнстримної, але все ж тієї здатності, яку кожен з нас хотів би мати, і яка протягом всього проходження створювала унікальні геймплейні ситуації з поверненням часу назад у БУДЬ-ЯКИЙ момент, а не тільки скриптовий (хоча ліміт там і 5 хвилин ігрового часу, після якого у Макс починає "боліти голова"), наприклад, щоб змінити зроблений раніше вибір, або врятувати Хлою від рикошетуючої від бампера старого Жука кулі, однак, окрім веселощів і безтурботних буднів, гра пропонувала в якійсь мірі моторошні та похмурі моменти (згадати тільки початок гри, або ж її досить драматичний кінець, "точка кипіння" твору, де були показані наслідки часових стрибків Макс, і дають, по суті, зробити єдиний правильний вибір у грі — не робити нічого на початку. Друга кінцівка, окрім цієї — сміття, і я зараз поясню чому.
.
СПОЙЛЕРИ!
.
У кошмарі, Макс задає сама собі питання, а чи варта Хлоя всіх цих жертв, і в кінці, коли Хлоя визнає, що її життя НЕ ВАРТЕ життів інших жителів Аркадії-Бей, Макс може... зробити, мабуть, найегоїстичніший вчинок у грі — врятувати Хлою. Так, у такому випадку історію можна трактувати, як історію подолання над власним "я" і над інтересами інших людей ((у даному випадку — жити) в ім'я любові, але як на мене, ця історія про "ефект метелика" (недарма ж у доленосний для історії момент — на початку, вона фігурує) і про те, що втручання в звичайний хід природи може обіцяти величезні наслідки, і в першій кінцівці, намагаючись це запобігти, Макс жертвує СВОЇМИ інтересами заради міста.
.
КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРІВ
.
Жодної експлуатації ЛГБТ-тематики заради експлуатації тут немає, це грає лише на сюжет. Щодо графіки. Вона симпатична. Місцями мильнувата, але графічний стиль мені дуже імпонує, нехай волосся і схоже на макарони для лазаньї. На озвучку особливої уваги не звертав, оскільки англійську мову я на слух сприймаю погано, тож в основному я втикав у субтитри.
Life is Strange залишила після себе загалом позитивні враження. Слідкувати за історією цікаво, хоча і "буденні" моменти на кшталт порятунку Хлої від поїзда і т.д. відчуваються не як філери для збільшення хронометражу епізоду, а як цілком органічно вписані моменти, створені для розкриття взаємин Хлої та Макс, їхнього минулого, а також для надання ваги та емоційної залученості фіналу.