Чудова робота над помилками. Немає ні маразму Пратчет, ні похмурих сірих тонів, ні даунських персонажів, ні відчуття, що Крофт просто притягує лихо і вселенська невдаха. Банально приємно було грати у гарних локаціях, поглядаючи на сюжет без маразму. Постановка разюче зросла, анімації у просто чарівної Лари зробили відчутний крок вперед. У грі чудових елементів заради яких її варто спробувати, проте я не можу не докопатися до ряду "але".
Як і раніше, складно не помітити конфлікт сценарію та геймплею (Київська корона під рандомним деревом Сибіру!). Його у рази менше т.к. гру з самого початку не планували як сурвайвал, але дрібні так само чудово ігноруються, як джміль, що не вписався в дрифт, потрапляє прямо в ебало.
Відкриті локації вивчення відчутно вибиваються із загального темпу гри. Не через те, що нам є що вивчати, а через те, що в грі близько 3 величезних рівнів створених тільки для вивчення, де сам сюжет дає нам перевести подих. Але це відчувається як примусовим перерв з недвозначними шляхами, побочками та іншим. Саме мені подібні натяки на перепіхон з побочками та вивченням місцевих барделів не дуже цікавий.
Ну і нарешті сюжет. До Прачет претензія рівно одна і вона ґрунтується на досить старій її звичці. Сюжету просто мало. Я розумію, що гра в першу чергу про геймплей і всі дрібні розмови можна залишити і по рації, але вибачте, якщо всі діалоги будуються на констатації фактів "На нас напали!", "біжи сюди", "вони там", це небажання розвивати персонажів та хімію між ними. Навскидку можу сказати, що всі сцени, де були лиходії, мали під собою гарний розвиток героїв. Сцени з бородачем були дуже непогані. Але всі вони були всього пару або кілька разів за гру, а час нас тупо направляють по геймплею. Всі інші персонажі з'являються буквально сумарно на пару хвилин і не несуть у собі нічого, крім ходячих шпал для будівництва рейок, щоб ми рухалися далі.
І ось почухав я незаймані вусики, чхнув, висморкався і подумав, що ставити грі? Якщо дивитися за фактами, гра зробила такий впевнений крок уперед, що після 2 з 5 першої частини хочеться вліпити горду 4-ку. Однак якщо судити за спогадами, за емоціями та відчуттями, такої оцінки вона була б гідна якби у грі якісніша робота з персонажами і не такий різкий фінал. Нехай він і дуже гарно вийшов, сама його поява була дуже небажаною, як п'яний батько на весіллі. Начебто розумієш що привід нажертися хороший, але не блювати ж на хлопчика несе кільця.
3 з 5
Потрібно більше майже побутових живих сцен, чуюуть грамотніше вписати локації для вивчення, покращити логіку геймплея та сценарію (щоб корони в лісі не валялися хоча б), та й дати більше часу персонажам. Це те, що я хотів би побачити. В іншому ж це бадьора та красива пригодницька гра з приємним геймплеєм та чарівною Ларою. Хотілося трохи більше, але навіть своїх 1200 коштує більше, ніж любиш вивчати локації.
П.С. але сама Лара просто 5 з 5 яка мила стала. Ну їй богу, було б трохи більше роликів, де вона так чарівно показує свою міміку, пробачив би все на світі.