Подивилися нову «Білосніжку»: вражаюча візуальна демонстрація слова «прохідняк»

Задовго до свого виходу «Білосніжка» (2025) стала одним із найкритикованіших у мережі фільмів. Тепер, коли стрічка у широкому прокаті, можна її оцінити. Чи вдалося Disney створити щось гідне глядацької уваги, чи негативний фон, що супроводжував стрічку, був виправданий? Давайте розбиратися!

Відразу зазначу, що перед переглядом «Білосніжки» я йшов у кіно з нульовими очікуваннями. Я не слідкував за фільмом і був далекий від скандалів, пов'язаних із постановкою, кастингом і знімальним процесом. У мене немає претензій до того, що Рейчел Зеглер (Rachel Zegler), яка грає головну роль, не біла, як сніг. Або кого виконавиця злодійської ролі Королеви Галь Гадот (Gal Gadot) підтримала в арабо-ізраїльському конфлікті. Я спокійно ставлюся до того, який відсоток чорнокожих персонажів і азіатів. Але я точно був впевнений, що в інтернеті багато шуму з нічого, і весь цей нездоровий ажіотаж розганяють лише блогери, щоб набрати собі аудиторію.

Що дивно, після перегляду мої враження навіть трохи перевищили рівень землі. І висновок такий — якщо у вас є діти дошкільного віку і зайвий час, ви цілком можете показати їм цю вражаючу демонстрацію сенсу слова «проходняк». Так, якщо поглянути неупереджено, фільм не настільки жахливий, як про нього говорять — це просто бездарне кіно, позбавлене зрозумілих ідей і не здатне порадувати глядача. Професіоналів було багато, всі хотіли як краще. Просто не знали — як.

«Білосніжка» страждає від вкрай неякісної режисури, у неї жахливий CGI, сюжет позбавлений будь-якого сенсу, а актори не приклали належних зусиль до розкриття своїх героїв. Кіноагрегатори чудово відображають загальну думку: оцінка на IMDb досягла «рекордних» 1.6 з 10, і для багатьох нова «Білосніжка» стала синонімом деградації сучасного Голлівуду. Ми б теж могли рознести її в пух і прах, але… навіщо?

А тепер розбір з пристрастю для тих, хто любить читати.

Оригінальна історія заснована на ідеї влади через красу. Королева одержима своєю зовнішністю як джерелом контролю та суспільного захоплення. З часом дзеркало, що замінило народну молву, пробуджує в ній заздрість до молодості Білосніжки, що стає каталізатором подальших подій. При цьому сама Білосніжка не підозрює про існування конфлікту, не бореться за владу, красу чи трон — вона просто живе, проявляючи доброту та турботу про інших. Так, їй доводиться натерпітися, але вона здобуває друзів, підтримку та розкриває себе.

Незважаючи на просту за нинішніми мірками обгортку, «Білосніжка» 1937 року на пальцях пояснює важливу ідею: доброта об'єднує людей (і навіть казкових істот), тоді як злість і заздрість — шлях до загибелі. Легко простежується трагедія жінки, яка не може змиритися з неминучістю старіння. У її світі втрата молодості означає не лише згасання краси, але й втрату влади, впливу, а отже — падіння з трону і, в кінцевому рахунку, загибель. Прагнучи цього запобігти, Королева лише підштовхує свій крах.

Чи потрібно говорити, що нова версія повністю втратила всі ці сенси? В епоху трисекундних кліпів з цим можна змиритися, але розчаровує те, як це сталося. Під час перегляду ти ловиш себе на думці, що сценаристи навіть не усвідомлювали суті ідей, закладених в оригінал! Вони модернізували казку, взявши популярні тренди і розклали їх по сценах, як їжу на шведському столі.

Ось королівська пара танцює разом з простолюдинами, що натякає на важливість єдності влади та суспільства. Бідних і черні тут немає, тому що побудовано міцне соціальне держава. Гноми працюють за чітким графіком з дев'яти до шести — в королівстві вже є трудовий кодекс? Король і королева без прикрас пояснюють, що принцесі судилося бути «сильною, сміливою, бути собою», ніяких гендерних стереотипів!

Якщо в анімаційній «Білосніжці» 37-го історія розгорталася в умовному, майже казковому вакуумі, поза соціальними контекстами і волею народу, то нова версія навмисно грубо вбудовує оповідання в більш відчутний світ. Тут є суспільство, масовка з селян і ремісників, повсюди ходить охорона — але все це потрібно лише для демонстрації того чи іншого соціального посилу.

Показано, як народ страждає під гнітом злої Королеви, яка експлуатує природні і людські ресурси в ім'я ненаситного капіталізму, особистої слави і ради багатства. Народ же в фіналі стрічки підтримує Білосніжку в її прагненні до змін на користь більшої соціальної справедливості. Гноми? Кульмінація відбувається без їхньої участі. Білосніжка переконує народ піднятися проти тиранії Королеви, об'єднує охорону і приводить свою візаві до падіння. Nuff said.

Хороше кіно не розкидається на десятки ідей. Замість цього воно фокусується на одній-двох ключових темах, які послідовно пояснюються протягом усієї історії. Сценаристи ж нової «Білосніжки» хапаються за все підряд і одразу, нагромаджуючи тренди і мотиви, але не розвиваючи жоден з них. В результаті фільм з перших хвилин втрачає цілісність і перетворюється на набір розрізнених сцен без загальної лінії.

А адже варіанти продуктивного розвитку історії в бажаному ключі у авторів були. Прийняття віку у Королеви, дорослішання у Білосніжки, страх перед неминучими змінами, визнання традицій і устоїв свого народу — хіба це не потужний сюжетний пласт?

Хочете ви додати політику — зашийте в глиб сюжету ідею про неминучість політичних трансформацій. Королева може скільки завгодно чіплятися за владу, але забрати її з собою на той світ не вдасться. А от знищити разом із собою народ — цілком. Хіба це не загроза, гідна протистояння Білосніжки і семи гномів?

Якщо режисер вміє грамотно вибудувати оповідання, то дотримується кількох простих, але важливих правил: герої отримують достатньо екранного часу для розкриття, конфлікти розвиваються поступово, напруга драми зростає, структура історії залишається чіткою і послідовною. На жаль, нова «Білосніжка» авторства Disney цьому балансу не слідує, а рівень постановки нижчий за середній: сюжет стрибає, ритм збитий, персонажі не проходять шлях розвитку.

Усі сцени вичищені, нічого з них не запам'ятовується. Художнє оформлення просто є, воно не погане, але й не вражаюче. Графіка страждає від того, що художники не змогли навіть нормально намалювати гномів, а режисура — від нездатності вибудувати драматургію, продумати сцени і направити акторів. Парочка хоррор-елементів, можливо, налякає дошкільнят у кінозалі, але нікого старше. Страшно уявити, як виглядав фільм на тестових показах, після яких пішов на перезйомки.

Головний герой у хорошому фільмі повинен змінюватися, еволюціонувати. Але до чого це тут? Король і королева відразу пояснюють доньці, що їй треба бути сильною, незалежною і готовою до лідерства. А адже багато хто очікував, що творці збережуть головні риси Білосніжки — її турботливість, доброзичливість, м'якість — і дозволять їй поступово навчитися розуміти навколишній світ, поважати традиції, не втрачаючи прагнення до змін.

Замість цього фільм наповнює екран символами і темами, що відповідають сучасним культурним і соціальним очікуванням аудиторії, хоча так і не показує, як героїня прийшла до свого фінального стану. Немає боротьби, немає внутрішнього конфлікту, немає протидії — просто в один момент вона раптом виявляється готовою до фінального протистояння. По щелчку пальців.

Після перегляду у мене залишилось розмите враження, хто така Королева, чому вона небезпечна, яке відношення має до Білосніжки і яким саме шляхом прийшла героїня до фіналу. Все подано максимально поверхнево, наче сценаристи навіть не задумувалися над цими питаннями.

Рейчел Зеглер у ролі Белосніжки не викликає особливих емоцій — більшу частину хронометражу вона виголошує пафосні промови або скаржиться на життя. Галь Гадот не витягнула роль Королеви — її гра посередня і без смаку. Антагоніст у «Діснея» має бути яскравим і харизматичним, але ця Королева зовсім не викликає страху. Усі кажуть, що вона зло в плоті, але за весь фільм вона лише непереконливо погрожує.

Роль гномів у новій стрічці — це просто функції: дати героїні притулок, зміцнити її характер, оплакувати після кончини. Жодного розкриття характерів, просто самотні холостяки, показані незграбними неряхами, не здатними навести порядок без сталевої жіночої волі. У мультфільмі 1937 року кожному гному приділялося більше уваги, їх особистості були ретельно опрацьовані. І я навіть не хочу коментувати те, наскільки неестественно і незграбно виглядають ці CGI-гноми. Рішення не залучати акторів з карликовістю в такому фільмі одне з найменш професійних.

Спроба оживити добре знайому історію шляхом введення додаткових «екстраперсонажів» — мова про семи розбійниках на чолі з принцем-бандитом Джонатаном — лише підкреслила недолік ясного бачення і продуманої сценарної думки. Спочатку, вони мали замінити тих самих гномів, але пізніше в Disney відмовилися від задумки і повернули гномів, а вже знятий з шайкою недотеп матеріал залишили в двох епізодах.

Хоча ватажок тут виконує роль принца, який буде Белосніжку перед фіналом, він вийшов п’ятим колесом у возі, яке не грає суттєвої ролі в глобальному сюжеті, але і без нього сюжет нікуди не їде. Це вже не кажучи про сцену, в якій шайка розбійників об’єднується з гномами і Белосніжкою, створюючи ідилічну за ступенем клінічного ідіотизму атмосферу.

***

Оригінальна «Белосніжка» створювалася з розрахунком не тільки на дітей, але і на дорослу аудиторію — піднімала серйозні теми, створювала драму, нагнітала страх і дарувала надію. У новій картині нічого подібного немає. За всіма ключовими аспектами жанру — сценарій, локації, графіка, операторська робота, режисура — це провальне кіно. Провальне навіть без інтернет-скандалів.