Чи реально зняти вдалий фільм за мотивами The Legend of Zelda?

Nintendo офіційно заявила, що кіноадаптація The Legend of Zelda вийде в кінотеатрах 26 березня 2027 року. Режисером виступає Уес Болл (Wes Ball), який раніше відповідав за «Планету мавп: Нове царство» (Kingdom of the Planet of the Apes), а серед продюсерів числиться сам Сігейру Міямото (Shigeru Miyamoto) — творець франшизи. Це вселяє віру в проект, але не гарантує успіх. Фільм по «Зельді» — ризикована затія, яка легко може обернутися фінансовою і репутаційною катастрофою. Все зіпсувати — простіше простого: достатньо прийняти одне-два невдалі рішення на етапі зйомок, і запеклі фанати до кінця життя тебе не пробачать. Розповідаємо про ключові складнощі.

The Legend of Zelda унікальна тим, що візуально її ігри взагалі не схожі одна на одну. Досить порівняти мультяшну дитячу Wind Waker з похмурою і серйозною Twilight Princess. При цьому народна улюблениця Breath of the Wild з її фокусом на сел-шейдингу розмістилася десь посередині між двома стилями.

Незважаючи на різну естетику, всі «Зельди» відчуваються частиною одного цілого — невід'ємними складовими серії, яка славиться неповторною ідентичністю. І от щоб майбутній фільм вписувався в сім'ю The Legend of Zelda, авторам необхідно відтворити її на великому екрані.

Секретний соус серії складається з безлічі компонентів. Один з ключових — оптимістичний тон, що об'єднує ігри серії. Сюжети The Legend of Zelda часто стартують після якихось глобальних апокаліптичних подій: в тій же Wind Waker королівство пішло на дно внаслідок потопу, а в BOTW стався крах цивілізації, коли злодія не вдалося перемогти. Світ в руїнах, однак геймер в першу чергу бачить не руйнування, а тріумф природи: пастельні кольори і райські пейзажі. А ще — життєрадісних персонажів, які навчилися цінувати аскетичний спосіб життя. Це відразу ж задає настрій пригоді.

Сценарії The Legend of Zelda зазвичай використовують як основу подорож героя — мономіф, який ліг в основу маси популярних творів. Юнак вирушає в путь, щоб врятувати принцесу і перемогти злодія. Це проста і знайома всім нам з дитинства структура оповідання, яка проглядається в найрізноманітнішій класичній літературі, включаючи ті ж «Зоряні війни» (Star Wars).

Проблема в тому, що простота наративу «Зельди» може не пережити адаптацію під великий екран. Сучасні фільми все частіше ускладнюють і перевантажують сюжетні лінії, намагаючись вирізнитися на фоні конкурентів. Якщо кіно за The Legend of Zelda піде аналогічним шляхом, то воно ризикує втратити чарівність первоісточника.

Також незрозуміло, як буде реалізовано Лінка. У іграх він мовчить, тому емоційним центром і двигуном історії є саме принцеса Зельда. Так, формально гравець намагається її врятувати, однак доля світу в значній мірі залежить саме від її дій. Це цікаве переосмислення відомого сюжетного штампа про дівчину в біді. Ось тільки малоймовірно, що у фільмі Лінк буде тримати язик за зубами, і це створює потенційні проблеми. В результаті це може відобразитися на характері головного героя і динаміці між Лінком і Зельдою.

Але головна складність адаптації полягає в тому, що ігри The Legend of Zelda вибудовують унікальний шарм не лише завдяки тону або сценарію, але й геймплею. Це саме той випадок, коли фільм — неінтерактивна історія — обмежений можливостями медіа. Запам'ятовувані данжі з цікавими головоломками — краєугольний камінь The Legend of Zelda, який у форматі кіно не передасть того ж вау-ефекту. Одне діло, коли ти сам думаєш над загадками, інше — дивитися, як їх вирішують актори.

Хватає й інших підводних каменів, яких можна було б уникнути, якби Nintendo надумала зняти анімований фільм, а не звичайний.

Так, хочеш не хочеш, кастинг явно викличе бурхливі реакції фанатів. Цього не уникнути: багато геймерів виросли на «Зельді», грають у серію все життя і, відповідно, сильно прив'язані до персонажів. Як не крути, знайдуться прихильники, які залишаться незадоволені акторами, що виконують головні ролі. Навіть екранізація The Super Mario Bros. викликала скандал через кастинг, хоча йшлося про акторів озвучки для мультика.

Багато елементів візуального дизайну The Legend of Zelda також непросто адаптувати для кіно. Впізнавані образи, які чудово виглядають у грі або добре б виглядали в аніме, не обов'язково вдало впишуться в рамки реалізму. Той же культовий костюм Лінка не викликає запитань, коли граєш, але, будемо чесні, сам по собі він дещо нелепий — ніби костюм ельфа-помічника Санта-Клауса. Це кидається в очі, коли натрапляєш на косплей героя в мережі, причому навіть якісний і дорогий.

Аналогічні переживання виникають і через інші культові дизайни «Зельди». Наскільки добре буде виглядати в форматі фільму злодій Ганон, монстри типу моблінів або дружні раси на кшталт горонів? Тут необхідно знайти тонку золоту середину. Поменяєш образи занадто сильно — і вони перестануть впізнаватися.

Незважаючи на те, що прямих аналогів The Legend of Zelda в кіно немає, є приклади схожих творів в плані мотивів, тону або сюжету. Ці роботи — відмінні джерела натхнення.

Найкращий кінематографічний твір у стилі «Зельди» — анімаційний фільм «Принцеса Мононоке» (Princess Mononoke) культового режисера Хаяо Міядзакі (Hayao Miyazaki). Взагалі багато кінокартин студії Ghibli вплинули на серію The Legend of Zelda, але не настільки значно, як «Принцеса Мононоке». І особливо на Breath of the Wild.

У «Принцеси Мононоке» та BOTW безліч тематичних схожостей. Конфлікт природи проти технологій? Є. Осквернення темними силами? І це є. Цілеспрямований герой і смілива принцеса, яка намагається врятувати свої землі? Не обійшлося й без них. Так і візуальних паралелей вистачає: дух лісу в «Принцесі» — точнісінько Повелитель гори з BOTW, а демонічна скверна, що поглинула кабана на початку фільму, до болю нагадує нечистий вплив Ганона.

«Принцеса Мононоке» зразково демонструє, який наратив можна було б придумати для кіноверсії «Зельди». Якщо ж у якості хорошого прикладу потрібен саме звичайний фільм, а не аніме, то завжди є фентезі 1985 року «Легенда» (Legend). Головну роль у ньому зіграв Том Круз (Tom Cruise).

У центрі сюжету герой, який вирушає на пошуки принцеси, викраденої силами темряви. Його місія перегукується з завданням Лінка. Так і в цілому молодий Джек близький до образу Лінка — обидва герої чисті серцем, відважні і прагнуть перемогти темряву. Ще в «Легенді» важливу роль відіграють чарівні ліси, казкові істоти та тема протистояння добра і зла. Тут немає жодної «сірій» моралі сучасного фентезі: є тільки чорне і біле. Подібна простота має свій шарм.

Зробити хороший фільм по The Legend of Zelda можливо, але надзвичайно складно. Забув хоча б про один важливий компонент франшизи — і кіно втратить фірмову магію. Авторам адаптації не позаздриш. Попереду — завдання титанічної складності.

А що про кіноверсію The Legend of Zelda думаєте ви? Потребує чи серія її? Розкажіть у коментарях.