Якщо б «Хрещений батько» випив пару пінт елю в пабі з «Гострими козирками», а потім закусив це «Великим кушем», вийшов би «Гангстерленд» — свіжий, брутальний і стильний серіал Гая Річі, який доводить: маестро кримінального кіно досі вміє дивувати.
Дві кримінальні сім'ї — Харрігани (патріарх Конрад у виконанні Пірса Броснана та його залізна леді Мейв — Хелен Міррен) і Стівенсони (на чолі з Джеффом Беллом) ділять Лондон, як пиріг з наркотиками. Все йде за планом, поки онук Харріганів, Едді, не влаштовує в клубі хаос з ножем і зникненням сина конкурентів. Хто винен? Всі. Що робити? Кликати Гаррі де Соуза (Том Харді) — «вирішалу» з обличчям, яке ніби висікли з граніту, і харизмою, здатною затмити навіть британську погоду.
Сценарій балансуватиме на межі класики та новаторства: так, тут є війна кланів, зради та підкилимні ігри, але подано це з фірмовою річівською легкістю. Діалоги гострі, як бритва, а повороти сюжету вибивають ґрунт з-під ніг у найнеочікуваніший момент. Особливо вражає епізод, коли з'ясовується, що справжня загроза для Харріганів — не кулі ворогів, а їхні ж сімейні таємниці.
Том Харді в ролі Гаррі — це еталон «мовчазної загрози». Його герой не кричить, не розмахує зброєю — він просто дивиться, і ти вже ментально пишеш заповіт. Пірс Броснан і Хелен Міррен? Божественний дует: він — старіючий, але небезпечний патріарх з аристократичними замашками, вона — коварна леді Макбет у шкіряних штанах і з бокалом мартіні. Їхні сцени разом — це майстер-клас з акторського напруження.
Окремий респект Педді Консідайну (Кевін Харріган), який майстерно грає слабкого спадкоємця, і Енсону Буну (Едді) — розпещеному онуку патріарха Харрігана, його персонаж нагадує молодого Джеймі з «Гри престолів», який викликає до себе не менше відрази.
«Гангстерленд» не намагається винайти велосипед, але зате ідеально полірує вже знайому формулу. Це класичний Річі: динамічні перестрілки, чорний гумор («Вибач, що стріляю в тебе в твій день народження») і Лондон, який тут — не туристична листівка, а похмурий лабіринт, де за кожним кутом ховається або куля, або зрада.
Але є й свіжі штрихи:
[b]Серйозний тон. Якщо «Джентльмени» були кримінальною комедією, то тут драма переважає. Юмор є, але він точковий, як постріл снайпера.
Жіночі ролі. Хелен Міррен і Лара Пулвер (Белла Харріган) не просто «дружини бандитів» — вони самі плетуть інтриги, і часом здається, що без них клан розвалився б за тиждень.
Музичне супроводження. Fontaines D.C. на заставці і The Prodigy в нічних клубах ідеально вписуються в те, що відбувається на екрані, як і інші композиції в серіалі.[/b]
«Гангстерленд» — це не просто серіал, це:
Оцінка: 9/10. Якщо ви фанат кримінальних драм — це обов'язковий до перегляду проект. Якщо ні… Ну, подивіться хоча б заради Тома Харді в шкіряній куртці. Ви не пошкодуєте.
Після перегляду вас чекає непереборне бажання переглянути всю фільмографію Річі. Ви попереджені.
А що ви думаєте про цей серіал?