Огляд Mario Kart World: ексклюзив, який виправдовує покупку консолі за $500?

Реліз практично будь-якої гри Nintendo завжди викликає ажіотаж у геймерському середовищі. І це не дивно: фанати компанії розбалувані веселими, інноваційними, а головне — якісними проєктами. Тим не менш, до Mario Kart World очікування були завищені навіть за мірками Nintendo. Все ж ми говоримо про перше повноцінне продовження культової серії гонок за 11 років, про сіквел до найпродаванішого ексклюзиву оригінальної Switch і про дебютний некстген-проєкт для Switch 2. Mario Kart World — та гра, якій призначено продавати нову систему не лише в цьому році, але й протягом всього життєвого циклу девайса. Принаймні, в теорії. Давайте розберемося, наскільки World відповідає хайпу на практиці.

Напевно, найважливіша задача, з якою має впоратися стартовий ексклюзив кожної нової консолі, — справити сильне перше враження від пристрою. Mario Kart World в цьому плані не підводить. Ще до виходу Switch 2 творці приставки хвалилися, що вона в 10 разів потужніша попередньої, однак такі цифри мало що значать у вакуумі. Інша справа — коли з першого ж дня у нас є гра, що дозволяє самостійно оцінити графічний стрибок.

Незалежно від того, граєш ти на рідному 1080p-екрані Switch 2 чи на телевізорі, Mario Kart World виглядає приголомшливо. Того ж, наприклад, не можна сказати про Cyberpunk 2077, яка в портативному режимі починає помітно просідати в якості зображення. У World такої проблеми немає: картинка завжди чітка і яскрава. Так, Nintendo не намагається дивувати новомодними технологіями на кшталт трасування променів, однак комбінації зі стилізованої мультяшної графіки, HDR, вражаючої уваги до деталей, величезної кількості анімацій героїв і картів, а також стабільного фреймрейта достатньо, щоб MKW виглядала на голову вище будь-якої іншої гри компанії.

Немаловажно і те, що пресловута «некстгеновість» безпосередньо вплинула на дизайн проєкту. Ключове нововведення, що дало грі підзаголовок World, — це повноцінний відкритий світ: за словами авторів, його не можна було реалізувати на першій Switch без серйозних компромісів.

Поза змагальними заїздами гравцям тепер доступна гігантська карта, по якій можна вільно їздити без єдиної завантаження. Куди не глянь — всюди пестрі локації з різноманітною стилістикою і захоплюючі пейзажі. Може, це здасться занадто пафосно, але створюється враження, що ти купив не гру, а квиток в величезний парк розваг, на фоні якого «Діснейленд» — місце не більше примітне, ніж дитячий майданчик за вікном.

Тим не менш, коли вау-фактор від візуального різноманіття неминуче починає зникати, стає зрозуміло, що з точки зору геймплея режим вільної подорожі по світу нічого особливого з себе не представляє. З цікавого тут — випробування, розкидані по всій карті і що вимагають від гравця продемонструвати майстерність водіння. Наприклад, за 10 секунд промчатися по дорозі з точки А в точку Б, об'їжджаючи гігантських пінгвінів на своєму шляху. Подібні завдання не те щоб нудні, однак за їх виконання просто дарують стікери, які можна наклеїти в кількості лише однієї штуки на машину (на цьому вся кастомізація авто закінчується). Відсутність вагомих винагород за знаходження секретів і проходження випробувань — ключова причина, чому в відкритому світі не хочеться затримуватися надовго.

Як би там не було, а вся сіль серії Mario Kart — в хаотичних гонках, і World — не виняток. Основні режими гри — це гран-прі, де потрібно завершити серію трас і в підсумку набрати більше всіх очок, а також тур на вибивання, в якому на маршруті розставлені контрольні точки, що відсікають найповільніших гонщиків.

Відкритий світ, до слова, цікаво інтегрований в ці режими. Так, після завершення одного треку гравцям потрібно самостійно їхати на наступний. При цьому подорожі по хайвеях від треку до треку — формально частина гонки, а значить, розслаблятися не можна.

На перших порах нова концепція дарує масу позитивних емоцій: ти ніби береш участь у світовому турне по найрізноманітнішим фантастичним землям, яке стиснули в 15-хвилинну пригоду. Переходи між тематичними регіонами реалізовані креативно: наприклад, в якийсь момент на повітряному потоці гравці залишають джунглі і злітають високо в хмари, щоб далі кататися посеред парящих в небі давніх руїн.

Біда в тому, що деякі з доріг, що з'єднують треки, за дизайном не такі вже цікаві, як самі гоночні траси. Нерідко гравці просто мчать по досить прямолінійному шляху — а це не надто захопливо з точки зору механік.

На щастя, нудні відрізки траси частково компенсуються тим, що коїться на екрані. Ще одна важлива фіча Mario Kart World — підтримка змагань аж на 24 суперника, що безпосередньо впливає на рівень хаосу. В гравців з усіх боків постійно летять найрізноманітніші предмети і здібності, гонщики намагаються зіткнути один одного з дороги — і в усьому цьому безумстві легко забути, що останню хвилину ти їхав по прямій.

Якщо ж оцінювати безпосередньо самі треки, а не подорожі між ними, то претензій до дизайну практично немає. Мало того, що вони грамотно закольцовані, так ще й нові можливості картів посилюють загальне позитивне враження. Транспортні засоби тепер можуть ковзати по рейках, проводах і поручнях, що відкриває безліч неочевидних коротких шляхів. Якщо правильно підібрати таймінг і здійснити стрибок під потрібним кутом, то можна навіть їздити по стінах. Використовуючи всі ці функції, професійні геймери за ці тижні навчилися робити в MKW дикий трюки, що дозволяють за лічені секунди наздогнати лідера або вирватися з відривом вперед.

Сила Mario Kart World полягає в тому, як гра імпонує найрізноманітнішим типам геймерів. Весело тут буде і дітям, і дорослим, які не грають у гонки, і заядлим геймерам, які шукають проект з широким простором для саморозвитку. Однак наскільки довго вона зможе захоплювати — сказати складно. Якщо ганяти в одиночку, то після проходження всіх турне в грі особливо робити нічого. Випробування в пустому відкритому світі навряд чи когось серйозно затягнуть. Тому, щоб отримати від MKW максимум емоцій, варто вирушити в онлайн. Але навіть у такому випадку найбільше веселощів приносить режим випадкових треків, де відсутній етап подорожей між заїздами. Той факт, що одну з головних інновацій Mario Kart World хочеться пропустити — проблема.

Багато упущень Mario Kart World, напевно, реально виправити в майбутніх оновленнях або DLC: можна додати нові активності в відкритий світ, переробити зв'язуючі траси та впровадити більш комплексну систему кастомізації картів, крім наклейки стікера. Каркас видатної гри вже є: World — красива і повна шарму гонка з найхаотичнішим геймплеєм у серії та простими в освоєнні, але глибокими механіками.

Чи варто купувати цілу Nintendo Switch 2 заради гри? Будемо чесні: це не проект рівня The Legend of Zelda: Breath of the Wild. Однак навіть якщо сама по собі Mario Kart World — не причина придбати консоль, це не скасовує того факту, що ми отримали цілком гідну гру-компаньйона для системи. Якщо ви маєте намір взяти Switch 2 заради майбутніх проектів, то чому б тоді не звернути увагу на бандл з MKW?

А що думаєте ви? Вже встигли пограти в Mario Kart World? Розкажіть у коментарях.