Найстрашні моменти в несправжніх іграх (обережно — спойлери)

Як не парадоксально, але жахливі сцени в проектах, які не є хорорами, іноді запам'ятовуються сильніше, ніж повноцінні жахастики. Можливо, справа в різкому контрасті на фоні решти гри, а може, позначається ефект несподіванки. Все ж, коли ти встановлюєш хорор, то заздалегідь знаєш, якого роду досвід тебе чекає, і ментально до нього готуєшся. Як би там не було, в цьому матеріалі йдеться про найнеочікуваніші жахливі моменти в, здавалося б, нестрашних іграх.

У культовій рольовій грі Vampire: The Masquerade — Bloodlines вистачає похмурих локацій і епізодів, однак загалом хорор — лише одна з складових проекту Troika Games, яка використовується авторами досить помірно. Тим не менш, на рівні з занедбаним готелем жах раптово виходить на перший план, і на наступну годину VtM:B перетворюється на неофіційну адаптацію «Сяйва» (The Shining).

Тьмяне освітлення, скрипучі підлоги, темні коридори, звуки чиїхось кроків, злобний сміх, що літають горщики, вибухаючі лампи, що мерехтить тінь з сокирою — в Ocean House гравець опиняється один на один зі злим полтергейстом і, мабуть, вперше за всю гру відчуває себе по-справжньому вразливим. А це надзвичайно непросто — змусити геймера, який керує могутнім вампіром, відчувати страх.

Якщо в доповненні Phantom Liberty для Cyberpunk 2077 підтримати Соломона Ріда, а не Сойку, то в фіналі Ви потрапите в секретний бункер, де колись давно проводили експерименти над ШІ. Тепер занедбаний комплекс перетворився на розсадник озлоблених штучних інтелектів, які бажають нашкодити людству. Вони разом із Сойкою беруть під контроль невразливого робота, який потім починає динамічно вишукувати геймера, немов Чужий з Alien: Isolation. Знищити його неможливо, тому залишається лише ховатися.

Деякі фанати Cyberpunk 2077 вважали цей момент дратівливим: не всім сподобалася різка зміна не просто тону, а взагалі всього жанру. Багато геймерів просто не люблять стелс-хорори про невразливих переслідувачів. Дизайнери CD Projekt RED передбачали подібну реакцію, проте все ж вирішили на свій сміливий експеримент. Любителі страшних ігор його оцінили, та й в цілому важко заперечити, що фінальна місія за Ріда — хоч і не для всіх, але точно найбільш унікальна в усій грі.

Спочатку, коли тільки освоюєшся в Subnautica, нічого не передвіщає біди: плаваєш серед яскравих інопланетних коралових рифів, милуєшся дивовижними рибками, збираєш ресурси, будуєш базу. Так, періодично потрібно уникати аналогів місцевих акул, але особливого стресу ці тварини не викликають. Все змінюється, коли в певний момент з'являється необхідність досліджувати більш глибокі води. Ось тоді Subnautica різко трансформується в кошмарний сон людини з таласофобією.

Чим глибше занурюєшся, тим вищий шанс зустрітися з величезними і жахливими формами життя, які мешкають у морській безодні. Деякі з левіафанів настільки великі, що для них батискаф гравця — як тенісний м'ячик для бульдога. Найстрашніше — незважаючи на розміри, вони надзвичайно спритні. Важко передати ту панічну атаку, яку відчуваєш, коли навколо тебе в каламутній воді плаває хижак завдовжки з автобус, а ти навіть не знаєш, з якої сторони він може напасти.

Відома місія, про яку за роки написано чимало статей. У неї навіть є окрема сторінка на Вікіпедії. І не дивно: грабіж притулку Шейлбриджа з Thief: Deadly Shadows — першокласний хорор, включення якого зробило всю гру більш запам'ятовуваною.

До подій Deadly Shadows притулок Шейлбриджа був психіатричною лікарнею, а потім домом для сиріт, поки будівля не згоріла внаслідок загадкової пожежі. Коли гравець прибуває на рівень, він бачить незвичну для Thief картину — повну відсутність ворогів. Людей немає, але здалеку постійно доносяться жахливі плачі, а періодично на вухо хтось шепоче тарабарщину задом наперед.

Потім з гравцем зв'язується один з привидів, просить про допомогу, і ситуація після цього починає ескалуватися: на рівні відбувається найрізноманітніша чортівня, з'являються жахливі вороги, а геймер більше дізнається про передісторію пацієнтів психлікарні, намагаючись водночас завершити завдання.

У дебютній souls-грі FromSoftware стресу і без того вистачає через високу складність, однак коли прийшов час вигадувати локацію під назвою Вежа Латрії, геймдизайнер Хідетака Міядзакі (Hidetaka Miyazaki) вирішив ще й хорору накинути зверху.

Вежа Латрії складається з двох рівнів, найстрашніший з яких — в'язниця. Геймеру доводиться в замкнутому просторі боротися з надзвичайно небезпечними та відразливими ворогами, що нагадують катів розуму з Dungeons & Dragons. При цьому серед темних одноманітних тюремних камер легко заблукати, що ще більше посилює панічний ефект. Також на відчутті тривоги позначаються крики ув'язнених та меланхолійне спів однієї з в'язнів.

У ремейку Demon's Souls ця локація залишає ще більш сильне враження завдяки передовій графіці (особливо вражає нове освітлення) та покращеному аудіо.

Наскільки напруженим може бути двомірний платформер? Дуже навіть, що легко доводить Metroid Dread. На багатьох рівнях гри є окремі зони, які патрулюють роботи E.M.M.I. Ці небезпечні машини приваблює звук кроків, вони вбивають головну героїню з одного удару, якщо провалити таймінг контратаки, а також пересуваються з надзвичайно високою швидкістю. Головне — їх не можна знищити, поки геймер не знайде особливе тимчасове посилення, що дозволяє завдати E.M.M.I. критичної шкоди.

Зони з цими роботами — те ще випробування на міцність нервів. Подолати такі ділянки карти можна двома способами: або приховано (не створювати шум і грамотно користуватися оптичним камуфляжем), або, не зупиняючись, намагатися промчати через рівень, уникаючи E.M.M.I., що лише на словах звучить просто.

Найбільш запам'ятовуваний епізод оригінального Metro 2033 — відвідування бібліотеки. Усьому причина — унікальні вороги локації. Так звані бібліотекарі — одні з найбільш небезпечних супротивників у грі, однак трепет викликає навіть не їх вражаюча сила, а той факт, що ведуть вони себе досить правдоподібно. Як розумні тварини, а не бездумні істоти на кшталт інших мутантів у Metro 2033.

Бібліотекарі не атакують одразу гравця, а натомість оглядають його та уважно оцінюють загрозу. Якщо розвернутися до них спиною, то чудовиська відразу скористаються вразливістю і нападуть. Конфронтації з ними в якійсь мірі нагадують розповіді про реальні зіткнення з ведмедями та горилами.

Локація, яка травмувала не одного геймера в нульових. Особливість Half-Life 2 в тому, що кожен рівень гри сильно відрізняється від інших і пропонує якусь унікальну фішку або механіку. І ось Рейвенхольму випала роль хорор-рівня гри.

На кілька годин Half-Life 2 трансформується в жахаюче дослідження покинутого шахтарського містечка, мешканці якого перетворилися на зомбі. Атмосфера неймовірно напружена, вороги — жахливі (особливо спритні зомбі), а ресурси, такі як патрони, обмежені, в результаті чого доводиться значною мірою покладатися на граві-пушку, що дозволяє відбиватися від монстрів підручними засобами.

У Red Dead Redemption 2 на диво багато щекочучих нерви ситуацій: від зустрічі з самим справжнім вампіром до несподіваного появи НЛО. Однак найнапруженіші моменти все ж пов'язані з членами Нічної банди, яка оселилася на болотах Лемойна.

Нічого не відомо про мотиви цих кровожерливих вбивць. Можливо, це канібали або якісь збожеволілих вуду-сектанти. Зустрічаються вони тільки вночі: іноді можна побачити, як вони позбавляються від своїх жертв, скидаючи тіла у воду. А часом справа доходить до того, що Нічна банда вирішує атакувати героя. У такі моменти вони рухаються безшумно, спілкуються один з одним за допомогою звірячих звуків, а також використовують луки та холодну зброю.

Outer Wilds — чудова інді-гра про пригоди в космосі, яка в більшості своїй максимально далека від поняття хоррора. Але коли прилітаєш досліджувати залишки планети, відомі як Чорний Терновник, ситуація кардинально змінюється.

Під час того, як геймер повинен досліджувати заплутану мережу з гігантських спіральних лоз і телепортаційних проходів, ще й необхідно уникати вудильщиків — величезних зубастих створінь, що нагадують реальних глибоководних риб. Важливими орієнтирами в Чорному Терновнику для гравця є особливі насіння, які випромінюють світло, видиме крізь туман. Проблема в тому, що хижі вудильщики, здатні проковтнути цілком космічний корабель, також використовують світло в якості приманки.

***

На цьому поки все, хоча, звісно, ми згадали далеко не всі жахливі моменти. А які хоррор-сцени в нестрашних іграх запам'яталися вам? Діліться в коментарях.