Фільм — відстій, а гра — вогонь! Як так виходить?

Ви також помітили цей прикол? Ось виходить фільм за якоюсь легендарною грою — вся тусовка ходить на нього як на свято, а потім... потім хочеться плакати. Або лаятися. Або забути, як страшний сон. Але! Часто буває з точністю до навпаки. Кіно провалюється в безодню, а за його мотивами виходить гра — і вона така крута, що в неї грають роками. Як так?

Створювачі фільмів часто думають, що знають, що нам потрібно. Береться готова ігрова всесвіт, в неї впихають заїжджений сюжет про «врятувати світ» і додають купу пафосних діалогів. Головне — щоб було схоже на картинку з гри. Виходить нудно і неестественно. Як ніби вони взагалі не в темі, що там у нас відбувається, коли ми граємо. А от коли роблять гру за фільмом — там інша історія. Розробники ж фанати своєї роботи! Вони не просто знімають сюжет з екрану. Вони беруть атмосферу, персонажів — і дають тобі шанс самому стати героєм. Не дивитися, як хтось бігає і стріляє, а робити це самому!

«Сонік» — перший у списку! Пам'ятаєте той трейлер, де Соніка таким страшним зробили, що фанати взбунтувалися? Дизайн змінили, але фільм все одно вийшов так собі. Зато ігри — наприклад, Sonic Frontiers — це ж просто космос! Швидкість, музика, свобода — те, за що ми любимо синього їжака. «Людина-павук» теж у темі. Фільмів про нього зняли багато — є хороші, а є... не дуже. Але ігри — та ж Spider-Man від Insomniac — це чисте задоволення! Качати прокачку, літати між хмарочосами, відчувати себе справжнім Павуком — ось що захоплює. «Зоряні війни» — тут взагалі окрема історія. Є середні фільми, але ігри на кшталт Jedi: Fallen Order або старої-доброї Battlefront II живуть у серцях у фанатів роками. Тому що там ти не глядач — ти джедай, солдат, герой галактики!

Звичайно, буває! Рідко, але влучно. Ось «Першому гравцеві приготуватися» — Спілберг зробив прямо оду гік-культурі. Видно, що людина сама в темі, поважає ігри і тих, хто в них грає. Вийшов справжній свято. Або перший фільм «Сайлент Хілл» — там була та сама похмура атмосфера з ігор. Лякало не по-дитячому. Значить, можна ж, коли стараються!

Все просто. Все вирішує повага. До першоджерела. До персонажів. І до нас, гравців. Коли творці самі фанати — це видно відразу по кожній деталі. Гра за фільмом може стати шедевром, якщо в неї вклали душу, а не просто хотіли заробити. А кіно... Ну, з ним складніше. Там занадто багато грошей і великі начальники, які часто не розуміють, чого ми хочемо. Загалом, хлопці, не засмучуйтеся, якщо черговий фільм за іграми виявився слабким. Великий шанс, що зовсім скоро вийде гра, яка все виправить. Перевірено часом! А ви що думаєте? Які ігри за фільмами вам сподобалися?