Відеоігри, напевно, одна з найприбутковіших і цікавих сфер. Перша гра — Tennis for Two, створена в 1958 році американським фізиком Вільямом Хіггінботемом. Вона не мала ні графіки, ні сюжету: гравці керували точками на екрані, імітуючи гру в теніс. Зараз же ігри перетворилися на цілі витвори мистецтва з кінематографічною режисурою, глибоким сюжетом, порівнянним з книгами, і чудовою музикою, що задає загальний тон гри.
ШІ вже використовується практично у всіх сферах, і ігри не виняток. Зараз більшість студій застосовують його як допоміжний інструмент, але в майбутньому його роль стане набагато масштабнішою. Кожен NPC буде мати власний «розум»: зможе спостерігати за гравцем, аналізувати відбувається, жити в ігровому світі та реагувати не лише на дії гравця, але й на інших NPC. Їхні діалоги, швидше за все, будуть генеруватися в реальному часі. Це означає, що замість заздалегідь прописаних фраз і заскриптованих реплік ми почуємо унікальні голоси персонажів і побачимо природні реакції на різні події.
ШІ змінить не лише персонажів, але й самі ігрові світи. Події перестануть бути жорстко прив'язаними до сценаріїв. Гравець більше не буде просто «відкривати квест» у заздалегідь заданій точці — його дії, взаємодія з NPC та оточенням стануть запускати динамічні ситуації, додаткові завдання та унікальні події. Навіть дрібні деталі будуть більш реалістичними. Наприклад, якщо сильний вітер зб'є бляшанку з полиці, вона впаде і залишиться лежати там назавжди — а не з'явиться назад на те ж місце при наступному візиті гравця. Це надасть іграм глибину і відчуття справжнього життя, де світ існує сам по собі, а не лише для гравця.
На сьогоднішній день графіка в іграх вже близька до свого піку: сучасні рушії дозволяють створювати дуже деталізовані та реалістичні світи. Подальший розвиток піде не стільки в бік «ще більшої деталізації», скільки в пошуку балансу між реалізмом і художньою виразністю. Ігри майбутнього будуть поєднувати технологічну потужність з унікальними стилями та візуальною ідентичністю. А в більш далекій перспективі, завдяки розвитку VR, AR або нових технологій, ми зможемо буквально «занурюватися» в ігрові світи. Гравець стане головним героєм історії, зможе відчувати тактильні відчуття, запахи і навіть емоції, які викликає віртуальне середовище. Однак є й серйозні проблеми: такі системи вимагають величезних обчислювальних потужностей, можуть бути небезпечними для психіки та здоров'я, а також викликають питання етики — наскільки допустимо відчувати біль і страждання у віртуальній реальності? Однак одне залишається незмінним: яким би не було майбутнє, головне в іграх залишиться одне — емоції і радість, які вони дарують людям.