Зак Снайдер чи Джеймс Ганн? Хто краще розуміє Супермена

Після того, як Джеймс Ганн (James Gunn) випустив свій фільм про Супермена, в мережі розгорілися суперечки, хто показав героя краще, він чи Зак Снайдер (Zack Snyder). У кожної сторони є вагомі аргументи. У рамках цієї статті ми вирішили розібратися, якими вийшли криптонці у двох різних режисерів і хто з них виявився ближчим до оригінального образу з коміксів.

Комікси про Супермена виявилися найпопулярнішими графічними романами у світі. Цей герой, будучи прибульцем з іншої планети, став одним з головних символів американської культури. Причому його вплив не обмежився територією США, а поширився на весь світ. Образ Супермена заснований на міфічних героях, таких як Геракл, які поєднують величезну фізичну силу з незамутненими уявленнями про добро і справедливість. Спочатку він був втіленням героя, у якого немає і не може бути поганих думок або неоднозначних вчинків.

Саме такого Супермена можна побачити у ранніх фільмах про нього. Про ці кіноленти ми розповіли в окремій статті.

Робота над «Людиною зі сталі» (Man of Steel) велася після грандіозного успіху «Темного лицаря» (The Dark Knight) Крістофера Нолана (Christopher Nolan). Очевидно, що на його фоні добродушний і неймовірно сильний супергерой виглядатиме наївно і навіть трохи по-дитячому. Тому у сценариста Девіда Гойера (David Goyer) виникла ідея показати більш сучасний погляд на криптонця. Ця думка сподобалася студійним босам, тому було вирішено запустити проект у виробництво. Режисером призначили Зака Снайдера, у якого вже був досвід екранізації графічних романів.

У першому ж фільмі ми побачили зовсім іншого героя, зовсім не схожого на образ з попередніх кінолент або класичних коміксів. Наприклад, його сутичка з генералом Зодом закінчилася несподівано — злодій загинув. Причому мова не про випадковий інцидент — Супермен навмисно зламав шию своєму ворогу. До цього під час їхнього бою падали хмарочоси, вибухали цистерни з паливом і масово гинули мирні люди, але нашого героя такі дрібниці не турбували. Навіть традиційно жорстокий Бетмен був обурений таким розкладом справ.

У «Людині зі сталі» приділили багато уваги Криптону, справжнім батькам головного героя і самому Зоду. Очевидно, що саме цей технологічно розвинений світ є рідним для Супермена, а Земля так і залишилася для нього недружелюбною чужиною. Не дивно, що багато людей сприймали Кларка Кента саме як прибульця. У фільмі одні люди возвеличували його як нового бога, а інші сприймали як безлику загрозу. Були навіть сумніви, чи може у нього взагалі текти кров. Тому та сама сцена з згадуванням Марти, яку розкритикували журналісти і глядачі, була важлива для оповідання. Бетмен вперше усвідомив, що його ворог може відчувати людські почуття і емоції.

Однак цей епізод виявився винятком з правила — Супермен продовжував дистанціюватися від людства. У дитинстві, на фоні страху, що всі побачать його істинну природу, у нього розвинулася параноя, яка призвела до того, що прибулець не міг довіряти людям. Так, він обрав сторону земляни і кинув виклик останнім криптонцям. Однак це не кінець, а лише початок його складного шляху.

У режисерській версії «Ліги справедливості» (Zack Snyder's Justice League) нам залишили натяк на те, що в майбутньому Супермен приєднається до злодіїв і піде проти захисників Землі. Також варто зазначити, що вбивство генерала Зода не було одиничною акцією — в фіналі «Ліги» обезголовили Степового вовка і кинули його голову до ніг Дарксайда. Цю дію можна назвати явним залякуванням супротивників.

Таким чином, у фільмах Зака Снайдера ми побачили неоднозначного Супермена, який більше сприймається як антигерой. Такі персонажі переслідують благі цілі, але жорстокими методами. Яскравий приклад — Каратель з коміксів Marvel. І це явне розходження з початковим образом Людини зі сталі, який був у коміксах.

Коли оголосили, що новий фільм про Кларка Кента зніматиме Джеймс Ганн, відразу стало зрозуміло — нас чекає чергова екшен-комедія в дусі «Вартових Галактики» (Guardians of the Galaxy). І такому формату жорстокий Супермен просто не підійде. Тут значно краще виглядає більш класичний варіант добродушного героя. Саме такого криптонця ми і побачили.

У новому фільмі саме Лекс Лютор не сприймає його як повноцінну людину. Кларк же намагається довести, що він такий же, як і інші люди. Ця промова явно адресована глядачам. А бажання справжніх батьків Супермена, щоб він правив планетою як диктатор, не вкладається в картину світу Кларка. В результаті він, фактично, відрікається від своїх криптонських коренів.

Також дуже примітно інтерв'ю, яке Кент дає своїй коханій Лоіс Лейн. Вона ставить дійсно гострі питання, суть яких зводиться до того, що Супермен повинен дотримуватися законів міжнародного права. Іншими словами, навіть окремі сором'язливі спроби поставити себе вище інших людей тут критикуються і засуджуються.

Якщо герой кінолент Зака Снайдера готовий вбивати рівних собі і не звертав уваги на випадкові жертви, то персонаж фільму Джеймса Ганна готовий зберігати життя навіть агресивним монстрам. Він витрачає масу часу і сил, щоб його дії нікого не зашкодили.

Є стійке висловлювання — «батько не той, хто народив, а той, хто виховав». Джонатан Кент, який був у «Людині зі сталі», почав лаяти свого сина-підлітка за те, що він не дав потонути автобусу з дітьми. За словами чоловіка, Кларку не можна показувати свої сили, адже його конфіденційність важливіша за людські життя. Так і формувалася егоїстична особистість, яка ставить свої дрібні інтереси вище чужих великих.

У фільмі Джеймса Ганна ситуація протилежна. Його прийомний батько говорить, що пишається сином, який робить правильні вчинки, серед яких порятунок людей від неминучої смерті. Він мотивує хлопця рухатися далі тим же шляхом.

Кастинг — важлива складова будь-якого фільму. На погляд автора цих рядків, Генрі Кавілл (Henry Cavill), з його правильними рисами обличчя і накачаним тілом, значно більше підходить Супермену, ніж Девід Коренсвет (David Corenswet). Однак тут є важливий нюанс.

Кавілл майже завжди відсторонений, ніби не приймає світ навколо себе. Це працює на його образ — він довгий час намагався приховати свої сили, що змусило хлопця емоційно закритися від навколишньої реальності.

Коренсвет же бурхливо реагує на відбуваються події. Його герой свариться з Лоіс Лейн, сильно переживає, коли дізнається правду про своїх батьків, і активно доводить свою позицію під час суперечки з Лютором. Глядач не сприймає його як чужака — Супермен здається таким же, як ми. Хіба що більш сильним.

Супермен Зака Снайдера ближчий до сучасних творів, де звичні штампи з коміксів вивернуті на виворіт. Яскравим прикладом такого підходу можна вважати серію ігор і коміксів Injustice. Джеймс Ганн же показав більш класичний образ з ранніх графічних романів, а також фільмів 70-х і 80-х років. Здавалося б, саме його повинні були прийняти фанати. Однак такий герой багатьом глядачам здалося занадто банальним і застарілим у реаліях 2025 року. А версія Снайдера — цікавою і дорослою.

В результаті ми отримали двох різних криптонців, кожен з яких розрахований на свою аудиторію.

А яка версія Супермена більше подобається вам? Діліться думками в коментарях!