Сімнадцять годин я намагався піднятися з caruso (італ. найманий робітник) і стати наближеним до дона (глави мафії). І сьогодні я вам розповім, чи варто занурюватися у світ кримінальних розборок і сімейних таємниць, чи ж гра залишить після себе лише тінь своїх більш відомих попередників. Давайте детальніше розглянемо її переваги та недоліки.
- Анімація облич. Протягом усієї гри, коли були кат-сцени, мене не покидало відчуття, що це гра початку 2000-х років. Графічно анімація облич виглядає дуже слабо, хоча навколишній світ у грі вражаючий;
- Механіка дуелі на ножах. У грі не багато нових механік, але одна виділяється найбільше — бій на ножах. З цією механікою стикаєшся в перші 20 хвилин гри. Спочатку дуельні бої на ножах виглядають кінематографічно, але після другої сутички таких відчуттів вже немає через передбачувані рухи супротивника, через відсутність особливих прийомів у босів, і через це бої виглядають нудно і передбачувано;
- Безглузді рівні складності. При виборі найскладнішого рівня гра відчувається так, ніби включений найлегший рівень складності. До ворогів легко підкрастися, щоб безшумно їх знищити, немає дефіциту в припасах, єдине — вороги можуть вбити за пару пострілів, але цього можна легко уникнути, так як є укриття і завдяки цьому можна безпечно відстрілюватися. Видимо, розробники додали рівні складності, щоб в кінці гри отримати легку ачивку за проходження гри на найвищому рівні складності.
- Візуальна частина. Розробники з Hangar 13 потрудилися на славу, щоб передати атмосферу Сицилії 20 століття. Кожна місія виглядає як графічний шедевр, будь то поїздка до місії, в якій можна насолодитися прекрасною природою Сицилії і не скористатися опцією «пропустити поїздку», або місії в місті з автентичними вулицями, що підкреслюють традиції та побут людей того часу;
- Цікавий сюжет. Добре прописана сюжетна лінія головного героя, в якій зрозуміла його мотивація, другорядні персонажі, які гармонійно вписані в основну лінію і доповнюють її, а не зроблені для того, щоб заповнити порожнечу в сюжеті, і найголовніше, що їхні імена залишаться в пам'яті, тому що ці другорядні персонажі викликають емоції. Наприклад: сильний і владний Дон Торрізі, яким рухає бажання взяти все під свій контроль і неважливо якими способами, його вільнолюбна дочка Ізабелла, яка не хоче пов'язувати себе з кримінальним життям свого батька і у якої з'являються романтичні стосунки з головним героєм Енцо, амбіційний племінник Чезаре, який заздрить головному героєві, тому що його дядько довіряє більше Енцо, ніж йому, через його необдумані та імпульсивні вчинки, вдячний і сміливий Лука, який наставляє головного героя і ближче до кінця гри дає йому пораду, завдяки якій він перегляне своє ставлення до мафіозної родини і так далі. Продуманий наратив — це великий плюс для гри, адже ігри повинні давати емоції і запам'ятовуваних персонажів, а якщо цього немає, то й сама гра порожня;
- Полувідкритий світ. У грі є невелика карта, яку можна досліджувати тільки під час поїздки до місії, а якщо під час місії спробувати поїхати, щоб дослідити відкритий світ, то гра почне зворотний відлік і буде нагадувати, що потрібно повернутися в область місії, інакше завдання буде провалено. У грі немає додаткових квестів, але зате є предмети, які потрібно зібрати, або історичні місця, які потрібно сфотографувати, щоб отримати ачивку. Ця гра показує, що не обов'язково робити великий відкритий світ і купу порожніх/непотрібних додаткових квестів, щоб бути цікавою грою, достатньо і полувідкритого світу.
Mafia: The Old Country є відмінним продовженням серії після провалу третьої частини, незважаючи на те, що недоліків і переваг однакова кількість, недоліки такі незначні, що вони меркнуть на фоні позитивних емоцій, які принесла гра.
Допис створений користувачем
Кожен може створювати пости на VGTimes, це дуже просто -
спробуйте!