A Plague Tale: Innocence
A Plague Tale: Innocence — однопользовательский приключенческий экшен от третьего лица. События перенесут игрока в юго-западную часть Франции, где брат и сестра... Детальніше
Гра часто хвалять за сюжет.
Але мене він особливо не вразив. Ні, сюжет хороший, не подумайте, але особисто мені здалося, що розробники начебто сюжетну гілку ставлять на другий план, виносячи на передній — емоції. Ооо, скільки неймовірних емоцій подарувало мені проходження! Є прямі сильні моменти, спойлерувати не буду.
Геймплей – мої оплески. Існують незвичайні цікаві механіки, різноманітний арсенал, простенька система крафта. Все, як має бути: гра від початку і до самого кінця знайомить тебе з новими фішками і механіками, при цьому не забуваючи про старі (як це часто буває в багатьох іграх, але "Забудь все, чому ми тебе вчили на самому початку". .воно тобі більше не стане в нагоді, тепер це все роблять ось так "). Тут доведеться користуватися практично всім.
Не знаю, чому у графі жанр на першому вказано "Екшен". Здебільшого це стелс. Однак, для стелса екшену тут теж цілком достатньо (фінальна битва пряма особливо в захват привела).
Ну і, звичайно ж, боже, як же ця гра гарна! Кожна локація чудова. І самий кайф - локи не виглядають порожніми: розробники підійшли з усією відповідальністю до найдрібніших деталей, що додає оточенню "об'єму", змушуючи ненадовго забути про проходження і просто милуватися оточенням. Мій уклін художникам та дизайнерам!
Ах так, і все це під чудову музику! Якщо вже мене, людину геть-чисто позбавленого музичного слуху, пробрало до самого геному, — це пряме браво.
Загалом, після проходження, з усією впевненістю додав A Plague Tale до списку улюблених ігор.
А тим, хто ще знайомий із цим шедевром — однозначно рекомендую!
P.S. Скористався знайденою в мережі порадою — проходив гру з французькою озвучкою (місце дії — Франція все ж таки) — не пошкодував окремий вид задоволення від сприйняття гри.
Игру часто хвалят за сюжет.
Но вот меня он особо не впечатлил. Нет, сюжет хорош, не подумайте, но лично мне показалось, что разработчики, как будто бы, сюжетную ветку ставят на второй план, вынося на передний — эмоции. Ооо, сколько невероятных эмоций подарило мне прохождение! Есть прям оочень сильные моменты, спойлерить не буду.
Геймплей — мои аплодисменты. Есть необычные интересные механики, разнообразный арсенал, простенькая система крафта. Всё, как должно быть: игра от начала и до самого конца знакомит тебя с новыми фишками и механиками, при этом не забывая про старые(как это часто бывает во многих играх, аля "Забудь всё, чему мы тебя учили в самом начале...оно тебе больше не пригодится, теперь это все делают вот так"). Здесь придётся пользоваться практически всем.
Не знаю, почему в графе жанр на первом указан "Экшен". По большей части, это стелс. Но, для стелса экшена тут тоже вполне достаточно (финальная битва прям особо в восторг привела).
Ну и, конечно же, боже, как же эта игра красива! Каждая локация восхитительна. И самый кайф — локи не выглядят пустыми: разработчики подошли со всей ответственностью к мельчайшим деталям, что добавляет окружению "объёма", заставляя забыть ненадолго о прохождении и просто любоваться окружением. Мой поклон художникам и дизайнерам!
Ах да, и всё это под превосходную музыку! Если уж меня, человека напрочь лишённого музыкального слуха, пробрало до самого генома, — это прям браво.
В общем, после прохождения, со всей уверенностью добавил A Plague Tale в список любимых игр.
А тем, кто ещё знаком с этим шедевром — однозначно рекомендую!
P.S. Воспользовался найденным в сети советом — проходил игру с французской озвучкой (место действия — Франция всё ж таки) — не пожалел, отдельный вид удовольствия от восприятия игры.