Assassin's Creed: Brotherhood
Assassin's Creed: Brotherhood — стелс-экшен с видом от третьего лица в историческом сеттинге. События игры развиваются в Италии эпохи Ренессанса. ВЫ играете за... Детальніше
Найважливіша річ, яку треба знати про Assassin's Creed: Brotherhood - це була найкраща гра в серії до виходу новаторської третьої частини. Усі елементи перших двох тут доведено до досконалості. Наприклад, економіка. У другій частині ми порівняно швидко забудовували власну віллу та отримували з неї бариші. Тут будівництво йде на території всього Риму, і за один день тут, як відомо, не впораєшся. Економіка виявилася дуже затягуючим елементом. Напевно, відсотків 40% гри я займався тільки їй, керуванням Братством (постійно відправляв ассасинів виконувати завдання в Москві), а також збиранням пір'я та інших фінтифлюшок.
Також Brotherhood була новою головною в історії Еціо Аудиторе. Було досить незвично вдруге спостерігати одного й того самого персонажа, тому що з Альтаїром ми розпрощалися після першої гри, але ніхто на той момент не заперечував. Еціо зустрів ворога всього свого життя — полководця Чезаре Борджіа, який ні в чому не поступається йому. Спостерігати за протистоянням двох сильних людей було дуже цікаво.
Я провів у грі 44 години. До цього я присвячував стільки часу хіба що RPG.
Самая важная вещь, которую надо знать про Assassin's Creed: Brotherhood — это была лучшая игра в серии до выхода новаторской третьей части. Все элементы первых двух здесь доведены до совершенства. Например, экономика. Во второй части мы сравнительно быстро застраивали собственную виллу и получали с неё барыши. Здесь строительство идёт на территории всего Рима, и за один день тут, как известно, не управишься. Экономика оказалась очень затягивающим элементом. Наверное, процентов 40% игры я занимался только ей, управлением Братством (постоянно отправлял ассассинов выполнять задания в Москве), а также сбором перьев и других финтифлюшек.
Также Brotherhood являлась новой главной в истории Эцио Аудиторе. Было довольно необычно второй раз наблюдать одного и того же персонажа, потому что с Альтаиром мы распрощались после первой игры, но никто на тот момент не возражал. Эцио повстречал врага всей своей жизни — ни в чём не уступающего ему полководца Чезаре Борджиа. Наблюдать за противостоянием двух сильных людей было очень увлекательно.
Я провёл в игре 44 часа. До этого я посвящал столько времени разве что RPG.