Assassin's Creed
Assassin's Creed — псевдоисторический стелс-экшен с видом от третьего лица в средневековом сеттинге. Действие игры происходит параллельно в 2012 и 1191 годах. Играя... Детальніше
Коли я грав у Assassin's Creed 5 років тому, то захоплювався кожною хвилиною, проведеною з роботою Ubisoft. Це була справді новаторська гра. До Ubisoft ніхто не робив персонажа, який міг так витончено пересуватися містом (Mirror's Edge з'явилася трохи пізніше). Якщо раніше велика будівля здавалася неприступною стіною, то головний герой Альтаїр знаходив потрібні виїмки і, чіпляючись за них, реалістично піднімався на потрібну йому висоту. У грі була невимовна романтика — ти перебував у стародавньому ордені вправних вбивць, які цінувалися вмінням вчинити непомітне вбивство і змішатися з натовпом. Сюжет був монотонний (убий дев'ятьох зрадників, а там і до кінця недалеко), хоча фінальний акт мені дуже сподобався. Романтика та опора на реальні історичні події прикрашали ситуацію з розповідями. Ніколи не забуду, за яких обставин зустрівся з Річардом "Левове Серце".
У першій частині Assassin's Creed була маса недоліків (механіка майже не прогресувала, циклічність сюжету я вже зазначив, так само для отримання основних місій потрібно було проходити низькоякісні другі), але особисто для мене плюси переважили недоліки. Тим більше, що вже в Assassins Creed 2 від них не залишилося і сліду.
Когда я играл в Assassin's Creed 5 лет назад, то восторгался каждой минутой, проведённой с работой Ubisoft. Это была действительно новаторская игра. До Ubisoft никто не делал персонажа, который мог так изящно перемещаться по городу (Mirror's Edge появилась чуть позже). Если раньше большое здание казалось неприступной стеной, то здесь главный герой Альтаир находил нужные выемки и, цепляясь за них, реалистично поднимался на нужную ему высоту. В игре была непередаваемая романтика — ты состоял в древнем ордене искусных убийц, которые ценились умением совершить незаметное убийство и смешаться с толпой. Сюжет был монотонен (убей девятерых предателей, а там и до концовки недалеко), хотя финальный акт мне очень понравился. Романтика и опора на реальные исторические события скрашивали ситуацию с повествованиям. Никогда не забуду, при каких обстоятельствах встретился с Ричардом "Львиное Сердце".
У первой части Assassin's Creed была масса недостатков (механика почти не прогрессировала, цикличность сюжета я уже отметил, так же для получения основных миссий нужно было проходить низкокачественные вторые), но лично для меня плюсы перевесили недостатки. Тем более, что уже в Assassin's Creed 2 от них не осталось и следа.