Хто б міг подумати у 2009, що на світі може з'явитися така чудова гра про супергероя. Сьогодні кожна Batman: Arkham – це свято для любителів якісних екшенів. А 4 роки тому ми харчувалися хіба що проектами про Людину-Павука різного штибу (геніальності в них не простежувалося). Дякую Rocksteady за те, що з'явилася нізвідки і подарувала нам дві такі якісні ігри!
Я пам'ятаю, з яким задоволенням досліджував усі закутки лікарні Аркхем. Я дивувався, як гра змінюється в міру проходження: бандити намагаються протистояти Бетмену, минуючи його улюблені горгульї та навішуючи на себе датчики серцебиття. Це були чудові враження, заради яких я і продовжую проводити час в іграх. Але головне тут не це. Головний тут Джокер! Такого колоритного, незабутнього психа (в діях якого, втім, простежується спритна логіка, здатна протистояти розуму Темного Лицаря) нам не дарувала, здається, ще жодна гра. Мені здається, що його назвали психом лише для того, щоб виправдати його початкову мету сіяти хаос і руйнування. В іншому Джокер неймовірно обачливий. А його жарти найкращі на світі. Стільки ж сміху мені дарував хіба що Доктор Хаус.