Пройшов "Бетмен: Лицар Аркхема"
Мабуть ніхто не буде сперечатися, що серед ігор саме Бетмен найкраще працює з першоджерелом. Зберігаючи найдрібніші деталі персонажів, миру, настрою. При усвідомленні того, наскільки хороша гра треба обов'язково робити огляд на роботу з першоджерелом і як сміливо часом, у фіналі, розробники роблять кроки, вбиваючи(!) персонажів і прописуючи їх мотивації та дії. Сюжет у цьому плані цілком радує, нехай і тримає рахунок першоджерела, пари поворотів, постановки і Лицаря Аркхема, особистість якого вгадав кожен, хто більш-менш знайомий з Бетменом. Однак давайте більше про гру.
Бетмен, як і раніше, просто прекрасна гра, в яку цікаво грати, АЛЕ вона, як і раніше, працює за тими ж старими схемами (той же стелс, бої, детектив, але з парою фіч) + авто, яким буквально примушують користуватися. Весь геймплей став цікавішим, але гра є рабом свого «механізму», просто приїдаючись цими схемами. У цієї серії складається відчуття, ніби розробники охоче шукають працювати у ширину, але з великою побоюванням лізуть у глибину геймплея, просто боячись зламати те, що є. І все ж гріх заперечувати, що підвищена постановка, відчуття масштабу дійства і рідкісні цікаві моменти грамотно розбавляють відчуття, що приїдаються.
Пару слів хочеться сказати і про побічні завдання. Нехай вони мають рідкісну гарну постановку, але набридають однобокістю завдань на виконання кожного з них. Безумовно, виконати їх все може бути цікаво, але як не крути це просто доїння контенту. Якщо ви пройшли місією в кожній побічці, то ви вже повністю знаєте, якими будуть більшість наступних. Для гранд фіналу їх наявність та обов'язкове проходження для повної кінцівки можна назвати обґрунтованим, але хотілося б більше креативу у їх розвитку. Сюжет часом прямим текстом дає зрозуміти, що варто приділити їм хоч трохи уваги, але в мене «не багато» якраз і виходило.
І все-таки були досить образливі розчарування. Крім примусу використати машину, першим розчарував Інігму. Він геть-чисто втратив здатність грати з Бетменом, намагатися зробити з нього дурня. Він просто почав пхати у своїх побочках йому перегони та завдання на вправність, залишаючи завдання на мислення десь у таких необов'язкових глибинах гри, що скеляється відчуття в його прогресуючому божевілля навіть щодо Інігми старого. Так само непристойно мало Пугало. Це можна було б пробачити без проблем, проте відсутність моторошних галюцинацій? Серйозно? Саме через них люди на нього чекали! Так, Бетсу починає бачитися Джокер (дивно що Марк Хемміл повернувся до його ролі, після відмови від неї), та нам дають красиві моменти масштабу всього міста, але де, чорт забирай, моторошні трипи? Лише у фіналі. Не збрешу, якщо це для мене є головним розчаруванням.
4 з 5
Я довго думав, чи варто ставити таку завищену, особисто для мене оцінку. Була образа, була втома від геймплею, проте це найкраща ігрова екранізація коміксу із просто чудовим фіналом. Так, саме за рахунок фіналу, повага до першоджерела та деяких дуже неслабких моментів я завищив бал.