Bayonetta
Bayonetta — фантастический экшен-слэшер с видом от третьего лица. Байонетта — единственная выжившая из старинного клана ведьм, сохранявшего равновесие между светом... Детальніше
Хочеться полюбити гру так само, як її творці. Мій стояк на Байонетту їм на повагу, але відверто кажучи у гри дві яскраво виражені проблеми, які не настільки перекривають мінуси, як не примножують переваги.
Бойова система богична? Безперечно, хоча у Данте були куди більш винахідливі прийоми. Не можу не похвалити за те, що більшість комбінацій інтуїтивні більш ніж, та й їх кількість дозволяє з інтересом експериментальним шляхом відкривати для себе все нові і нові прийоми. На жаль, на продаж прийомів в основі своїй не найцікавіші речі, які хотілося б купити, а вже про використання їх у комбінаціях мови майже немає. Іншими словами, геймплей прекрасний, але почуття прогресу є мінімальним. Лише отриманням нової зброї, за яку потрібно набивати платівки, інакше можна зовсім залишитися без них. Сумно. Щодо цього прогрес у ДМС3 поки що є найкращим у кар'єрі Камії, на мій погляд. Зате механіка, яка дозволяє міняти зброю навіть на ногах, — топова.
Але гра розчарувала сюжетом. Він, ну, нормальний. Звичайна пісня для Камії і Платинумов, але чорт забирай, першу половину сюжету ми просто "йдемо далі, куди нам ніби треба, дивлячись круті сценки" і все. Ні прогресу в лорі, ні щодо персонажів нічого. У ДМС3 було схоже, АЛЕ там вставляли ролики про Вергілію, Леді і те, чим вони там займаються даючи відчуття поступу далі за сюжетом. Тут же лише у фіналі нас кидають у локомотив подій, колись даючи лише видовищ, двох ключових персонажів взаємини яких із Байонеттою нормально розкриваються лише у фінальних розділах. Так, були вставки з минулого, які говорили про дуже коротку подію нерідко майже схожі речі, а також книжки з лором. О боже, дякую, млинець, Платинуми що турбуєтеся про мого адреналіну в крові, даючи такі товсті й похмуро написані книжки, де думку "Цей храм побудований вірунами" розмазують на абзаци, майже не доповнюючи її цікавими деталями.
От був би сюжет подано краще, а зброю давали відразу за сюжетом, вийшло б значно краще. Хороша бойова система, моя нова обожнювана пані, найбільша різноманітність суто разових міні-ігор подій, чудово поставлений епік та гранд епік у фіналі. Ну правда, малий бюджет не виправдання тим помилкам, що були зроблені, як на мене.
4 з 5
Але лише з огляду на фінальні глави. Якщо брати до уваги, що половина гри ніби стоїть на місці, то 3 з 5, але чорт забирай не можу не віддати бал цьому милому буряту за вайфу і справді круті моменти. Хоча деякі бойові ролики саме безглузді, але блін, коли б'єшся з босом спочатку на даху, потім на ракеті, потім на стіні будівлі і після тебе перекидає на балкон... окупається. Якщо йому для такого потрібно тримати градус безглуздості, то нехай.
П.С. управління не найзручніше, до речі. те, що Y і B удари в цілому нормально, але зробити уворот і вибір мети на праві шифти таке собі. Не звик тримати обидва пальці на шифтах, бо геймпад не дуже зручно мені тримати, так що в один момент забив на них і грав так. Що заважало зробити прицілювання на лівий шифт... та й взагалі дати змінювати розкладку на геймпаді... Не знаю. А ще в міні-іграх з польотом інверсія по осі Y, що таке собі. У кількох етапах це реально заважає вибити платину за рівень.
Хочется полюбить игру так же, как её создатели. Мой стояк на Баёнетту им в почтение, но откровенно говоря у игры две ярко выраженные проблемы, которые не столь перекрывают минусы, сколь не приумножают достоинства.
Боевая система богична? Определённо, хотя у Данте были куда более изобретательные приёмы. Не могу не похвалить за то, что большинство комбинаций интуитивны более чем, да и их кол-во позволяет с интересом экспериментальным путём открывать для себя всё новые и новые приёмы. Увы, на продажу приёмов в основе своей не самые интересные вещи которые хотелось бы купить, а уж про использование их в комбинациях речи почти нет. Иными словами, геймплей прекрасен, но чувство прогресса минимально. Лишь получением нового оружия, за которое нужно НАБИВАТЬ пластинки, иначе можно вовсе остаться без них. Грустно. В этом отношении прогресс в ДМС3 пока что является лучшим в карьере Камии, на мой взгляд. Зато механика позволяющая менять оружие даже на ногах — топовейшая.
Но игра разочаровала сюжетом. Он, ну, нормальный. Обычная песня для Камии и Платинумов, но черт возьми, первую половину сюжета мы просто "идём дальше, куда нам вроде надо, смотря крутые сценки" и всё. Ни прогресса в лоре, ни в отношении персонажей, ничего. В ДМС3 было похожее, НО там вставляли ролики о Вергилии, Леди и том чем они там занимаются давая ощущение продвижения дальше по сюжету. Тут же лишь в финале нас бросают в локомотив событий, до этого давая лишь зрелищ, двух ключевых персонажей взаимоотношение которых с Баёнеттой нормально раскрываются лишь в финальных главах. Да, были вставки из прошлого, которые говорили об очень коротком событии нередко почти схожие вещи, а так же книжки с лором. О боже, спасибо, блин, Платинумы что беспокоитесь о моём адреналине в крови, давая такие толстые и уныло написанные книжки, где мысль "Этот храм построен верунами" размазывают на абзацы, почти не дополняя её интересными деталями.
Вот был бы сюжет подан лучше, а оружие давали сразу по сюжету, вышло бы значительно лучше. Хорошая боевая система, моя новая обожаемая госпожа, самое большое разнообразие чисто разовых мини-игр событий, отлично поставленный эпик и гранд эпик в финале. Ну правда, малый бюджет не оправдание тем ошибкам что были сделаны, как по мне.
4 из 5
Но лишь учитывая финальные главы. Если принимать во внимание, что половина игры будто бы стоит на месте, то 3 из 5, но чёрт возьми не могу не отдать бал этому милому буряту за вайфу и действительно крутые моменты. Хотя некоторые боевые ролики именно что нелепы, но блен, когда бьёшься с боссом сначала на крыше, потом на ракете, потом на стене здания и после тебя перебрасывает на балкон... окупается. Если ему для подобного нужно держать градус нелепости, то пусть.
П.с. управление не самое удобное, кстати. то, что Y и B удары в целом нормально, но сделать уворот и выбор цели на правые шифты такое себе. Не привык держать оба пальца на шифтах ибо геймпад не очень удобно мне держать, так что в один момент забил на них и играл так. Что мешало сделать прицеливание на левый шифт... да и вообще дать изменять раскладку на геймпаде... Не знаю. А ещё в мини-играх с полётом инверсия по оси Y, что ну такое себе. В паре этапов это реально мешает выбить платину за уровень.