Хочеться полюбити гру так само, як її творці. Мій стояк на Байонетту їм на повагу, але відверто кажучи у гри дві яскраво виражені проблеми, які не настільки перекривають мінуси, як не примножують переваги.
Бойова система богична? Безперечно, хоча у Данте були куди більш винахідливі прийоми. Не можу не похвалити за те, що більшість комбінацій інтуїтивні більш ніж, та й їх кількість дозволяє з інтересом експериментальним шляхом відкривати для себе все нові і нові прийоми. На жаль, на продаж прийомів в основі своїй не найцікавіші речі, які хотілося б купити, а вже про використання їх у комбінаціях мови майже немає. Іншими словами, геймплей прекрасний, але почуття прогресу є мінімальним. Лише отриманням нової зброї, за яку потрібно набивати платівки, інакше можна зовсім залишитися без них. Сумно. Щодо цього прогрес у ДМС3 поки що є найкращим у кар'єрі Камії, на мій погляд. Зате механіка, яка дозволяє міняти зброю навіть на ногах, — топова.
Але гра розчарувала сюжетом. Він, ну, нормальний. Звичайна пісня для Камії і Платинумов, але чорт забирай, першу половину сюжету ми просто "йдемо далі, куди нам ніби треба, дивлячись круті сценки" і все. Ні прогресу в лорі, ні щодо персонажів нічого. У ДМС3 було схоже, АЛЕ там вставляли ролики про Вергілію, Леді і те, чим вони там займаються даючи відчуття поступу далі за сюжетом. Тут же лише у фіналі нас кидають у локомотив подій, колись даючи лише видовищ, двох ключових персонажів взаємини яких із Байонеттою нормально розкриваються лише у фінальних розділах. Так, були вставки з минулого, які говорили про дуже коротку подію нерідко майже схожі речі, а також книжки з лором. О боже, дякую, млинець, Платинуми що турбуєтеся про мого адреналіну в крові, даючи такі товсті й похмуро написані книжки, де думку "Цей храм побудований вірунами" розмазують на абзаци, майже не доповнюючи її цікавими деталями.
От був би сюжет подано краще, а зброю давали відразу за сюжетом, вийшло б значно краще. Хороша бойова система, моя нова обожнювана пані, найбільша різноманітність суто разових міні-ігор подій, чудово поставлений епік та гранд епік у фіналі. Ну правда, малий бюджет не виправдання тим помилкам, що були зроблені, як на мене.
4 з 5
Але лише з огляду на фінальні глави. Якщо брати до уваги, що половина гри ніби стоїть на місці, то 3 з 5, але чорт забирай не можу не віддати бал цьому милому буряту за вайфу і справді круті моменти. Хоча деякі бойові ролики саме безглузді, але блін, коли б'єшся з босом спочатку на даху, потім на ракеті, потім на стіні будівлі і після тебе перекидає на балкон... окупається. Якщо йому для такого потрібно тримати градус безглуздості, то нехай.
П.С. управління не найзручніше, до речі. те, що Y і B удари в цілому нормально, але зробити уворот і вибір мети на праві шифти таке собі. Не звик тримати обидва пальці на шифтах, бо геймпад не дуже зручно мені тримати, так що в один момент забив на них і грав так. Що заважало зробити прицілювання на лівий шифт... та й взагалі дати змінювати розкладку на геймпаді... Не знаю. А ще в міні-іграх з польотом інверсія по осі Y, що таке собі. У кількох етапах це реально заважає вибити платину за рівень.