Blasphemous
Хардкорный экшен-платформер, выполненный в духе игры серии Castlevania, но в более кровавом и жестоком виде. Игрок исследует мрачный мир испорченной религии и... Детальніше
Так вийшло, що з першою частиною Blasphemous я познайомився, коли вже вийшли всі доповнення та DLC, але я всім серцем закохався в цю гру. Пройшов перший раз на гарну кінцівку і потім на NG+ пройшов гру знову з усіма фішками DLC та справжньою кінцівкою. Тому не дивно, що Blasphemous 2 була очікуваною для мене грою цього року. Я пройшов blasphemous 2 на обидві кінцівки на 100% і можу сміливо сказати, що друга частина значно гірша за першу. Ні, не подумайте! Blasphemous 2 все ще відмінна гра і я рекомендую її всім, але якщо Blasphemous 1 це 10/10, Blasphemous 2 це коливання між 7 і 8, тому 7.5. А все тому, що протягом усієї гри мене не залишало відчуття халтури та комертизації. Якби розробники приділили ще не багато часу, то в них точно вийшов би шедевр. У своєму відгуку я не розписуватиму незаперечні плюси гри (візуальний стиль, музику та інше), тому що цим кишить весь інтернет, але я перерахую мінуси, які для мене виявилися фатальними. 1) Найперше розчарування у грі - це добивання ворогів. Якщо в першій частині для кожного виду ворога була своя унікальна, соковита та м'ясиста добивалка, то в другій частині я нарахував лише 4 класні анімації добивання. На жаль, у другій частині тут відчувається халтура і одноманітність, більшість ворогів мають стандартну анімацію, коли їх обплітають коріння. Ці соковиті добивання у першій частині прям залишали мурашки на шкірі та підливали олії у вогонь бажання добити ворога унікальним способом, хотілося добити всі види ворогів, щоб побачити всі анімації. У другій частині я знаходив нового юніта, бачив знову і знову стандартну анімацію з корінням і відчував розчарування. 2) Складність гри помітно впала, відхід у казуал для широкої публіки і це безпосередньо пов'язано з комерційним успіхом, так як у наш час розвелося дуже багато скигліїв, які не хочуть докладати зусиль і кмітливість в іграх, вони хочуть нагинати і бути невбиваними, але погано не це, а те, що для хардкорних гравців немає банального вибору рівня складності і гра перестала лоскотати нерви або викликати радість від перемоги, тому що перемоги даються надто легко. І перше, що на це впливає, можна безкарно помилятися. Наприклад, впасти на шипи або в прірву вже не смертельно і це фатальна помилка, тому що тепер не потрібно заучувати платформінг, не потрібно намагатися і хвилювань зовсім немає, а значить і емоційно гра стала набагато слабшою за першу частину. Вороги завдають дуже мало втрат порівняно з першою частиною, тому не потрібно вивчати прийоми ворогів і намагатися відбити їхню атаку в блок або парирування, можна просто рубати капусту і пити банки, які відновлюють нереальну кількість здоров'я. Ооо, але якщо взяти Булаву, то можна взагалі нічого не боятися, нереально велику шкоду на старті гри з величезним радіусом поразки. Вороги навіть не зможуть дістати до вас атакою, а ви зможете, а ще можете бити їх через стіни, підлогу та інші текстури і потім похвалитися друзям, що ви пройшли Blasphemous 2. Навіть боси, окрім Евітерно, не доставляють особливо проблем. Тому наявність вибору складності гри, де шипи вбивають, а вороги карають була б зовсім не зайвою. 3) Можливо NG+ додадуть у майбутньому, але його відсутність стала для мене наріжним каменем реграбельності. Після проходження гри, на що у мене пішло близько тижня, залишається лише видалити гру, тому що робити в ній більше нічого.
Так получилось, что с первой частью Blasphemous я познакомился когда уже вышли все дополнения и DLC, но я всем сердцем влюбился в эту игру. Прошел первый раз на хорошую концовку и потом на NG+ прошел игру снова со всеми фишками DLC и истинной концовкой. Поэтому неудивительно, что Blasphemous 2 была самой ожидаемой для меня игрой в этом году. Я прошел blasphemous 2 на обе концовки на 100% и могу смело сказать, что вторая часть значительно хуже первой. Нет, не подумайте! Blasphemous 2 всё ёщё отличная игра и я рекомендую ее всем, но если Blasphemous 1 это 10/10, то Blasphemous 2 это колебания между 7 и 8, поэтому 7.5. А все потому что на протяжении всей игры меня не покидало ощущение халтуры и коммертизации. Если бы разработчики уделили еще не много времени, то у них бы точно получился бы шедевр. В своем отзыве я не буду расписывать неоспоримые плюсы игры (визуальный стиль, музыку и прочее), так как этим кишит весь интернет, но я перечислю минусы, которые для меня оказались фатальными. 1) Самое первое разочарование в игре — это добивание врагов. Если в первой части для каждого вида врага была своя уникальная, сочная и мясистая добивалка, то во второй части я насчитал только 4 классных анимации добивания. Увы во второй части тут чувствуется халтура и однообразие, большинство врагов имеют стандартную анимацию, когда их оплетают корни. Эти сочные добивания в первой части прям оставляли мурашки на коже и подливали масла в огонь желания добить врага уникальным способом, хотелось добить все виды врагов, чтобы увидеть все анимации. Во второй же части я находил нового юнита, видел снова и снова стандартную анимацию с корнями и чувствовал разочарование. 2) Сложность игры заметно упала, уход в казуал для широкой публики и это напрямую связано с коммерческим успехом, так как в наше время развелось очень много нытиков, которые не хотят прилагать усилия и смекалку в играх, они хотят нагибать и быть неубиваемыми, но плохо не это, а то что для хардкорных игроков нет банального выбора уровня сложности и игра перестала щекотать нервишки или вызывать радость от победы, так как победы даются слишком легко. И первое, что на это влияет — можно безнаказанно ошибаться. Например, упасть на шипы или в пропасть уже не смертельно и это фатальная ошибка, так как теперь не нужно заучивать платформинг, не нужно стараться и волнений совсем нет, а значит и эмоционально игра стала на много слабее первой части. Враги наносят очень мало урона по сравнению с первой частью, поэтому не нужно изучать приемы врагов и стараться отбить их атаку в блок или парирование, можно просто рубить капусту и пить банки, которые восстанавливают нереальное количество здоровья. Ооо, но если взять Булаву, то можно вообще ничего не бояться, нереально большой урон на старте игры с огроменным радиусом поражения. Враги даже не смогут достать до вас атакой, а вы сможете, а еще можете бить их через стены, пол и прочие текстуры и потом похвастаться друзьям, что вы прошли Blasphemous 2. Даже боссы, кроме Эвитерно, не доставляют особо проблем. Поэтому наличие выбора сложности игры, где шипы убивают, а враги наказывают была бы совсем не лишней. 3) Возможно NG+ добавят в будующем, но его отсутствие стало для меня краеугольным камнем реиграбельности. После прохождения игры, на что у меня ушло около недели, остаётся только удалить игру, так как делать в ней больше нечего.