Так вийшло, що з першою частиною Blasphemous я познайомився, коли вже вийшли всі доповнення та DLC, але я всім серцем закохався в цю гру. Пройшов перший раз на гарну кінцівку і потім на NG+ пройшов гру знову з усіма фішками DLC та справжньою кінцівкою. Тому не дивно, що Blasphemous 2 була очікуваною для мене грою цього року. Я пройшов blasphemous 2 на обидві кінцівки на 100% і можу сміливо сказати, що друга частина значно гірша за першу. Ні, не подумайте! Blasphemous 2 все ще відмінна гра і я рекомендую її всім, але якщо Blasphemous 1 це 10/10, Blasphemous 2 це коливання між 7 і 8, тому 7.5. А все тому, що протягом усієї гри мене не залишало відчуття халтури та комертизації. Якби розробники приділили ще не багато часу, то в них точно вийшов би шедевр. У своєму відгуку я не розписуватиму незаперечні плюси гри (візуальний стиль, музику та інше), тому що цим кишить весь інтернет, але я перерахую мінуси, які для мене виявилися фатальними. 1) Найперше розчарування у грі - це добивання ворогів. Якщо в першій частині для кожного виду ворога була своя унікальна, соковита та м'ясиста добивалка, то в другій частині я нарахував лише 4 класні анімації добивання. На жаль, у другій частині тут відчувається халтура і одноманітність, більшість ворогів мають стандартну анімацію, коли їх обплітають коріння. Ці соковиті добивання у першій частині прям залишали мурашки на шкірі та підливали олії у вогонь бажання добити ворога унікальним способом, хотілося добити всі види ворогів, щоб побачити всі анімації. У другій частині я знаходив нового юніта, бачив знову і знову стандартну анімацію з корінням і відчував розчарування. 2) Складність гри помітно впала, відхід у казуал для широкої публіки і це безпосередньо пов'язано з комерційним успіхом, так як у наш час розвелося дуже багато скигліїв, які не хочуть докладати зусиль і кмітливість в іграх, вони хочуть нагинати і бути невбиваними, але погано не це, а те, що для хардкорних гравців немає банального вибору рівня складності і гра перестала лоскотати нерви або викликати радість від перемоги, тому що перемоги даються надто легко. І перше, що на це впливає, можна безкарно помилятися. Наприклад, впасти на шипи або в прірву вже не смертельно і це фатальна помилка, тому що тепер не потрібно заучувати платформінг, не потрібно намагатися і хвилювань зовсім немає, а значить і емоційно гра стала набагато слабшою за першу частину. Вороги завдають дуже мало втрат порівняно з першою частиною, тому не потрібно вивчати прийоми ворогів і намагатися відбити їхню атаку в блок або парирування, можна просто рубати капусту і пити банки, які відновлюють нереальну кількість здоров'я. Ооо, але якщо взяти Булаву, то можна взагалі нічого не боятися, нереально велику шкоду на старті гри з величезним радіусом поразки. Вороги навіть не зможуть дістати до вас атакою, а ви зможете, а ще можете бити їх через стіни, підлогу та інші текстури і потім похвалитися друзям, що ви пройшли Blasphemous 2. Навіть боси, окрім Евітерно, не доставляють особливо проблем. Тому наявність вибору складності гри, де шипи вбивають, а вороги карають була б зовсім не зайвою. 3) Можливо NG+ додадуть у майбутньому, але його відсутність стала для мене наріжним каменем реграбельності. Після проходження гри, на що у мене пішло близько тижня, залишається лише видалити гру, тому що робити в ній більше нічого.