У далеких 2000-х точилася неабияка гонка серед військових шутерів. У яких спочатку лідирувала "Медалька". Потім у гонку увійшла "Колда". Тоді й подумати ніхто не міг, що МоХ маючи 3 успішні частини програє Коду. Який до речі був набагато казуальнішим і найпростішим у плані сюжету.
Але вже починаючи з 2005-го КД 2 показав нереальну графіку і в поєднанні з простим але цікавим сюжетом, наперевагу з капітаном Прайсом, що вибиває двері, посунув МоХ назавжди. Потім була безхребетна спроба 2007-го з Аерборном, непогана 2010-го і похована серію 2012-го. Далі всі ми знаємо у гру включилася Батла. Але мало хто пам'ятає що було між 2003-м та 2005-м.
Ренді Пічфорд, який у майбутньому радував нас 1-ою та 2-ою Бордою, і згодом засмучував Пре-Сіквелом та Алієнс Колоніал Марінс. Колись зазіхав на лаври МоХ та КоДа. І робив він це за допомогою нашої сьогоднішньої героїні Brothers in Arms.
Тоді як Код йшов шляхом спрощення гри, у бік кінематографічності та графіки. МоХ у найкращі роки змушував показувати німцям підроблені документи. То Brothers in Arms, йшла у бік тактики та глибокого опрацювання історичних фактів, аж до відтворення бойових дій метр за метр.
Відразу гра нам демонструє кадри, де наш сопартієць палить з пістолета в танк, з усього видно що він у контузії. Хоча контузія досить бездарне слово, американське "ShellShock" підходить за характером набагато краще.
Тим самим гра дає нам зрозуміти, що в нас тут серйозні борщ, "Врятувати рядового Раяна", всі справи.
Надалі гра (на високій складності) дає нам зрозуміти, що бігати і валити штабелями німців нам ніхто не дасть. Нас вчать тактиці, обходити ворогів із флангу, вести вогонь на придушення. Надалі, під час проходження, нам дадуть і загін штурмовиків, і танки. Все це нам доведеться грамотно поєднувати. Бо кулеметне гніздо, кладе нас за 2 секунди і доводиться іноді завантажуватися по десятку разів, перш ніж знайдеш правильний підхід до проходження.
Що характерно, всі герої, що зустрічаються нам, непогано прописані.
На початку та наприкінці місії нам дають дуже непоганий діалог, який непогано пожвавлює персонажів. Трохи не докрутили репліки під час виконання місій, їх злочинно мало. Тим більше що розробники показують нам, що вони вміють писати діалоги.
Вся гра показує нам історію командира невеликого загону Бейкера, який за фактом кинуто до пекла війни, у її розпалі. Гра цілком серйозна, бо мочать наших сопартійців, що полюбилися, із завидною частотою.
Сюжет типово героїчний і бравий, цілком собі набиває оскомину, якби не було гри історичних виносок, які підтверджують всі дії героїв (не без романтизму) і прописаних НПС.
Музика у грі дуже брава, не Циммер, але свою роль виконує.
Те, що не дуже. Стрілянина коса для тактики, управління не найзручніше. Тим більше, що укриття цілком лягає на інтелект ІІ, вам неодноразово доведеться втратити частину загону через погано обране укриття.
А це сильно пригнічує, тому що тут кожен солдат на рахунку, плюс гра з пораненим загоном ускладнюється у багато разів.
Висновок.
Брати по зброї безумовно вдалася. Так, вона графічно, через рік, програє СОД2, та й стрілянина набагато гірша. Але на відміну від Кода та МоХа, вона грає зовсім за іншими правилами. Тут герої прописані набагато краще і крива стрілянина компенсується тактикою. Плюс у ній набагато більше історичної достовірності, ніж у всіх конкурентів разом.
На жаль, як показує час, користувачі фактично завжди вибирають хорошу графіку та невигадливий геймплей для глибини та опрацьованості.
Хоча заради чесності, Брати за Зброєю могли більше опрацювати репліки і не робити стрілянину настільки поганою.
Хоча я впевнений, що невелику, але віддану групу фанатів гра отримала. Тим більше що за 15 років з моменту виходу заміни вона так і не отримала.
В далеких 2000-х шла нешуточная гонка среди военных шутеров. В которых изначально лидировала "Медалька". Потом в гонку вошла "Колда". Тогда и подумать никто не мог, что МоХ имея 3 успешные части проиграет КоДу. Который к слову был намного более казуальным и простым в плане сюжета.
Но уже начиная с 2005-го КоД 2 показал нереальную графику и в купе с простым но интересным сюжетом, наперевес с вышибающим двери капитаном Прайсом подвинул МоХ навсегда. Потом была бесхребетная попытка 2007 с Аерборном, неплохая в 2010-м и похоронившая серию в 2012-м. Дальше все мы знаем в игру включилась Батла. Но мало кто помнит что было между 2003-м и 2005-м.
Ренди Пичфорд, который в будущем радовал нас 1-й и 2-й Бордой, и в последствии огорчал Пре-Сиквелом и Алиенс Колониал Маринс. Когда-то посягал на лавры МоХ и КоДа. И делал он это с помощью нашей сегодняшней героини — Brothers in Arms.
Тогда как Код шел по пути упрощения игры, в сторону кинематографичности и графики. МоХ в лучшие годы заставлял показывать немцам поддельные документы. То Brothers in Arms, шла в сторону тактики и глубокой проработки исторических фактов, вплоть до воссоздания боевых действий метр в метр.
Сразу же игра нам демонстрирует кадры, где наш сопартиец палит из пистолета в танк, по всему видно что он в контузии. Хотя контузия достаточно бездарное слово, американское "ShellShock" подходит по характеру гораздо лучше.
Тем самым игра дает нам понять, что у нас тут серьезные щи, "Спасти рядового Раяна", все дела.
В дальнейшем игра (на высокой сложности) дает нам понять, что бегать и валить штабелями немцев нам никто не даст. Нас учат тактике, обходить врагов с фланга, вести огонь на подавление. В дальнейшем, по ходу прохождения, нам дадут и отряд штурмовиков, и танки. Все это нам придется грамотно комбинировать. Ибо пулеметное гнездо, ложит нас за 2 секунды и приходится иногда загружаться по 10-ку раз, прежде, чем найдешь правильный подход к прохождению.
Что характерно, все встречающиеся нам герои недурственно прописаны.
В начале и в конце миссии нам дают очень неплохой диалог, который неплохо оживляет персонажей. Немного не докрутили реплики по ходу выполнения миссий, их преступно мало. Тем более, что разработчики показывают нам, что они умеют писать диалоги.
Вся игра показывает нам историю командира небольшого отряда Бейкера, который по факту брошен в ад войны, в самом ее разгаре. Игра вполне серьезна, ибо мочат наших полюбившийся сопартийцев с завидной частотой.
Сюжет типично героический и бравый, вполне себе набивает оскомину, не будь у игры исторических сносок, которые подтверждают все действия героев (не без романтизма) и прописанных НПС .
Музыка в игре очень бравая, не Циммер, но роль свою выполняет.
То, что не очень. Стрельба косая в угоду тактике, управление не самое удобное. Тем более, что укрытие целиком ложится на интеллект ИИ, вам не раз придется потерять часть отряда из-за плохо выбранного укрытия.
А это сильно удручает, так как здесь каждый солдат на счету, плюс игра с покалеченным отрядом усложняется во много раз.
Вывод.
Братья по оружию безусловно удалась. Да, она графически, спустя год, проигрывает СОД2, да и стрельба намного хуже. Но в отличии от КоДа и МоХа, она играет совсем по другим правилам. Здесь герои прописаны гораздо лучше и кривая стрельба компенсируется тактикой. Плюс в ней гораздо больше исторической достоверности, чем у всех конкурентов вместе взятых.
К сожалению, как показывает время, пользователи фактически всегда выбирают хорошую графику и незатейливый геймплей в угоду глубины и проработанности.
Хотя честности ради, Братья по Оружию могли больше проработать реплики и не делать стрельбу настолько плохой.
Хотя я уверен, что небольшую, но преданную группу фанатов игра получила. Тем более, что за 15 лет с момента выхода замены она так и не получила.