Dark Souls Remastered
Dark Souls Remastered — переиздание хардкорного ролевого экшена с видом от третьего лица в фэнтезийном сеттинге. Действие игры разворачивается в вымышленном... Детальніше
Як і звичайний геймер все, що я чула про цю гру було "*опний бос, який доводить тебе до ламання клавіатури і тебе бомбить так, що забирає на Марс"
Спочатку все так і було. Досконале незнання основ гри, тактики та незвичний баланс перші кілька днів доводили до істерики та бажання закинути все на першому етапі. Але. Але потім стало цікаво, адже ця гра кидала виклик мені, чи зможу я пройти далі, чи ні?
Вона вимагала не дурного слідування маячку, а вдумливого проходження, продумування тактики та уважного вчитування в лор.
Dark Souls підкуповує своєю індивідуальністю, несхожістю та вкрапленнями олдскула. Тут немає карти на коліні, списку завдань, чи величезного мішка за плечима.
Тут унікальний взаємозв'язок між бронею та спритністю. Ударами та блоками. Гра змушує бути обережним та спостережливим. Хочеш ходити в блискучих латах? Не питання, тільки задишка в тебе буде, як у астматика перед смертю. Хочеш бути спритним та граціозним? Доведеться змиритися з тим, що точний удар надішле тебе до землі без шансів на виживання.
Хочеш дізнатися коротку дорогу до боса? Будь ласка, обшукати всі кути і запам'ятати до нього дорогу.
У цій грі немає книжки під назвою "Кодекс", де весь світ буде розписаний за параграфами. Ти сам вчитуєшся в опис речей, що робить гру особистою, камерною, живою. Трагедія всього світу, окремого персонажа стає твоєю трагедією.
Звичайний складний бос із набору пікселів, перетворюється на особистість, що володіє своєю історією, минулим, метою. І дуже часто замість "вбиваєш і ридаєш", ти перемикаєшся на "ридаєш і вбиваєш". Баланс дотриманий у всьому.
Якщо ти вмираєш, то з власної дурниці. DS напрочуд логічна і глибока, що зачіпає не тільки аспекти гри, а й, якщо подумати, то й аспекти реального життя.
Після знайомства з нею вже ніколи більше не дивитимешся на Action RPG так, як робив це раніше. Вона виносить все на абсолютно новий рівень майстерності.
10 лучників з анор лондо з 10
Как и обычный геймер все, что я слышала об этой игре было "*опный босс, который доводит тебя до ломки клавиатуры и тебя бомбит так, что уносит на Марс"
По началу все так и было. Совершенное незнание основ игры, тактики и непривычный баланс первые пару дней доводили до истерики и желания забросить все на первом этапе. Но. Но потом стало интересно, ведь эта игра бросала вызов мне, смогу я пройти дальше, или нет?
Она требовала не глупого следования маячку, а вдумчивого прохождения, продумывания тактики и внимательного вчитывания в лор.
Dark Souls подкупает своей индивидуальностью, непохожестью и вкраплениями олдскула. Здесь нет карты на коленке, списка заданий, или огромного мешка за плечами.
Здесь уникальная взаимосвязь между броней и ловкостью. Ударами и блоками. Игра заставляет быть осторожным и наблюдательным. Хочешь ходить в блестящих латах? Не вопрос, только одышка у тебя будет, как у астматика перед смертью. Хочешь быть ловким и грациозным? Придется смириться с тем, что точный удар пришлепнет тебя к земле без шансов на выживание.
Хочешь узнать короткую дорогу к боссу? Будь любезен, обыскать все углы и запомнить к нему дорогу.
В этой игре нет книжки под названием "Кодекс", где весь мир будет расписан по параграфам. Ты сам вчитываешься в описание вещей, что делает игру личной, камерной, живой. Трагедия всего мира, отдельного персонажа становится твоей трагедией.
Обычный сложный босс из набора пикселей, превращается в личность, обладающую, своей историей, прошлым, целью. И очень часто вместо "убиваешь и рыдаешь", ты переключаешься на "рыдаешь и убиваешь". Баланс соблюден во всем.
Если ты умираешь, то по собственной глупости. DS на удивление логичная и глубокая, затрагивающая не только аспекты игры, но и, если подумать, то и аспекты реальной жизни.
После знакомства с ней уже никогда больше не будешь смотреть на Action RPG так, как делал это раньше. Она выносит все на совершенно новый уровень мастерства.
10 лучников из анор лондо из 10