Darksiders 2
Darksiders 2 — продолжение приключенческого экшен-слэшера с видом от третьего лица. События продолжения непосредственно связаны с оригинальным сюжетом первой части... Детальніше
Вважаю найкращою частиною серії, хоч і була не така успішна як 1 частина щодо витрати/прибуток. Писатиму свої зауваження. Спойлери.
- харизматичний РР. Нам представили найсильнішого та наймудрішого з вершників, майстра зброї та мученика в образі вбивці побратимів. Граючи за нього відчуваєш, що ти хтось авторитетний і шановний. Показали, що в душі Смерті йде битва між "жорстоким нефілімом" та "вершником справедливості". Смерть стриманіша за Війну, повний сарказму і насамперед він ставить не службу пораді, а мир у всьому. Так само, прочитавши книгу "Abomination Vault", можна зрозуміти багато елементів характеру персонажа та всесвіту загалом.
- У цій частині сюжет не "кидає" нас у пекло подію, а більше знайомить із всесвітом DS. Ми бачимо Рай, Пекло, знайомимося з новими расами, світами, дізнаємося багато про самих нефілімів, у тому числі і як персонаж.
- Форма хаосу Смерті - Жнець, але використовує він його не тільки в бою як Війна та Лють. При відкритті дверей, скринь, добиванні деяких ворогів і при виконанні деяких "комбо" можна побачити руки та косу "тієї" форми. А при падінні з висот взагалі повністю перетворюється, і "відлітає". Та й зовні він менш схожий на демона, на відміну від вищезгаданих.
- Дуже багато зброї та здібностей. Якщо зайві зброї я міг ще якось "сплавити" на поліпшення, то деякі здібності я практично не використовував. Але, чесно сказати, приємно знати, що вони є.
– акробатика. У грі побільшало акробатики, а-ля Принц Персії, але як шанувальник Принца, вважаю, що це гарна ідея. При падінні Смерть не вмирає, а втрачає трохи здоров'я, і з'являється на найближчому стійкому "ґрунті", так що нерви і без відмотування часу назад залишаються в порядку.
- На відміну від 1 та 3 частин, можна змінювати броню, що помічаєш та наочно. Так що можна "вдягнути" вершника за смаком (але все ж варто дивитися спочатку на ТТХ).
- У мережі часто підколюють те, що завжди всього по 3 штуки. Самі завдання не надто напружують (хоча бути на побігеньках може і дратує кого), але те, що їх завжди 3 прям вбиває (до речі, в 3 частини розробники прикольнулися на рахунок цього над собою).
- розпач. У грі кістяний кінь є прямий з початку гри і є основним "засобом" пересування. Механіка бою та пересування верхи такі ж, як і в 1 частині, за винятком пари незручностей, що звичайно великий +.
Загалом, гра цікава, не залежить від 1 частини, тому і самостійна. Багато добре продуманих фішок (типу Розділювач душ, Кам'яних машин), різні боси, другорядні завдання, немає кривих стиківок, і немає прямого тексту в оповіданні закадрового голосу, ніби читаєш художню літературу чи дивишся на абстрактні картини. Блідий вершник уособлює багато в чому людяність, тому хочеться співпереживати.
Считаю лучшей частью серии, хоть и была не так успешна как 1 часть в отношении затраты/прибыль. Буду писать свои замечания. СПОЙЛЕРЫ.
- Харизматичный ГГ. Нам представили сильнейшего и мудрейшего из всадников, мастера оружии и мученика в образе убийцы собратьев. Играя за него чувствуешь что ты некто авторитетный и уважаемый. Показали, что в душе Смерти идет битва между "жестоким нефилимом" и "всадником справедливости". Смерть сдержаннее Войны, полон сарказма и на первую очередь он ставит не службу совету, а мир во всем. Так же, прочитав книгу "Abomination Vault", можно понять многие элементы характера персонажа и вселенной в целом.
- В этой части сюжет не "кидает" нас в пекло событии, а больше знакомит со вселенной DS. Мы видим Рай, Ад, знакомимся с новыми расами, мирами, узнаем многое о самих нефилимах, в том числе и как персонаж.
- Форма хаоса Смерти — Жнец, но использует он его не только в бою как Война и Ярость. При открытии дверей, сундуков, добивании некоторых врагов и при выполнении некоторых "комбо" можно увидеть руки и косу "той" формы. А при падении с высот вообще полностью преобразуется, и "улетает". Да и внешне он менее походит на демона, в отличии от вышеупомянутых.
- Очень много оружия и способностей. Если лишние оружия я мог еще как то "сплавить" на улучшения, то способности некоторые я практически не использовал. Но, честно сказать, приятно знать что они есть.
- Акробатика. В игре стало больше акробатики, а-ля Принц Персии, но как поклонник Принца, считаю, что это хорошая идея. При падении Смерть не умирает, а теряет немного здоровья, и появляется на ближайшей стойкой "почве", так что нервы и без отматывания времени назад остаются в порядке.
- В отличии от 1 и 3 частей, можно менять броню, что замечаешь и наглядно. Так что можно "приодеть" всадника по вкусу (но все же стоит смотреть сначала на ТТХ).
- В сети часто подкалывают то, что всегда всего по 3 штуки. Сами задания не особо то напрягают (хотя быть на побегушках может и бесит кого), но то что их всегда 3 прям убивает (кстати, в 3 части разработчики прикольнулись на счет этого над собой).
- Отчаяние. В игре костяной конь есть прям с начала игры и является основным "средством" передвижения. Механика боя и передвижения верхом такие же, как и в 1 части, за исключением пары неудобств, что конечно большой +.
В общем, игра интересная, не сильно зависит от 1 части, а потому и самостоятельная. Много хорошо продуманных фишек (типа Разделитель душ, Каменных машин), разные боссы, второстепенные задания, нет кривых стыковок, и нет прямого текста в рассказе закадрового голоса, будто читаешь художественную литературу или смотришь на абстрактные картины. Бледный всадник олицетворяет во многом человечность, от того хочется сопереживать.