Вважаю найкращою частиною серії, хоч і була не така успішна як 1 частина щодо витрати/прибуток. Писатиму свої зауваження. Спойлери.
- харизматичний РР. Нам представили найсильнішого та наймудрішого з вершників, майстра зброї та мученика в образі вбивці побратимів. Граючи за нього відчуваєш, що ти хтось авторитетний і шановний. Показали, що в душі Смерті йде битва між "жорстоким нефілімом" та "вершником справедливості". Смерть стриманіша за Війну, повний сарказму і насамперед він ставить не службу пораді, а мир у всьому. Так само, прочитавши книгу "Abomination Vault", можна зрозуміти багато елементів характеру персонажа та всесвіту загалом.
- У цій частині сюжет не "кидає" нас у пекло подію, а більше знайомить із всесвітом DS. Ми бачимо Рай, Пекло, знайомимося з новими расами, світами, дізнаємося багато про самих нефілімів, у тому числі і як персонаж.
- Форма хаосу Смерті - Жнець, але використовує він його не тільки в бою як Війна та Лють. При відкритті дверей, скринь, добиванні деяких ворогів і при виконанні деяких "комбо" можна побачити руки та косу "тієї" форми. А при падінні з висот взагалі повністю перетворюється, і "відлітає". Та й зовні він менш схожий на демона, на відміну від вищезгаданих.
- Дуже багато зброї та здібностей. Якщо зайві зброї я міг ще якось "сплавити" на поліпшення, то деякі здібності я практично не використовував. Але, чесно сказати, приємно знати, що вони є.
– акробатика. У грі побільшало акробатики, а-ля Принц Персії, але як шанувальник Принца, вважаю, що це гарна ідея. При падінні Смерть не вмирає, а втрачає трохи здоров'я, і з'являється на найближчому стійкому "ґрунті", так що нерви і без відмотування часу назад залишаються в порядку.
- На відміну від 1 та 3 частин, можна змінювати броню, що помічаєш та наочно. Так що можна "вдягнути" вершника за смаком (але все ж варто дивитися спочатку на ТТХ).
- У мережі часто підколюють те, що завжди всього по 3 штуки. Самі завдання не надто напружують (хоча бути на побігеньках може і дратує кого), але те, що їх завжди 3 прям вбиває (до речі, в 3 частини розробники прикольнулися на рахунок цього над собою).
- розпач. У грі кістяний кінь є прямий з початку гри і є основним "засобом" пересування. Механіка бою та пересування верхи такі ж, як і в 1 частині, за винятком пари незручностей, що звичайно великий +.
Загалом, гра цікава, не залежить від 1 частини, тому і самостійна. Багато добре продуманих фішок (типу Розділювач душ, Кам'яних машин), різні боси, другорядні завдання, немає кривих стиківок, і немає прямого тексту в оповіданні закадрового голосу, ніби читаєш художню літературу чи дивишся на абстрактні картини. Блідий вершник уособлює багато в чому людяність, тому хочеться співпереживати.