Darksiders 3
Darksiders 3 – это приключенческий слэшер-экшен с видом от третьего лица в постапокалиптическом мире. В новой части саги игроков ожидает знакомство со следующим... Детальніше
Можливо, як фанату серії ігор Darksiders, відгук буде надто хвалебним, але гра мені сподобалася. ОБЕРЕЖНО, МОЖУ ЗАСПІЛЬНИТИ.
– Розробники, враховуючи фінансовий провал другої частини, вирішили повернутися до витоків. Я, звичайно, був більше фанатом 2 частини, але я полюбив серію завдяки 1 частині, та й завжди приємно глянути на щось нове.
- Гра стала лінійною, світ, хоч і виглядає великим, складається з "кишків", захованих за гарну графіку (може тому в грі немає карти 
).
- Лут став скромнішим, а апгрейди зброї цікавішими.
- Видів ворогів не прямий таки мало, як я припускав, і так, убити їх буває дуже важко (виключаючи нещодавно доданий класичний режим).
- Як гравець, який виріс на іграх на сьогу, де збереження або ні, або десь на початку (згадав Doom Troopers і Earthworm Jim), мені було приємно, вмираючи, проходити знову, запарюватися доходити до наступного чекпойнта. Це тримало у напрузі і нудно не бувало (щоправда не обов'язково вбивати всіх ворогів для проходження).
– боси офігенні, всі 7 гріхів залетіли на ура (навіть найперший, не скажу чому).
- У кожній частині нас знайомлять із новим вершником із різними здібностями. Вони всі по своєму особливі (я читав комікси і abomination vault), і це круто знати, наприклад, чому Смерть міг транспортуватися будь-куди, а Лють з Війною немає (через нори Вульгрима). Мене завжди радували підходи до дріб'язкових деталей, які створювали атмосферу єдності цього, що відбувається.
- У грі є багато відсилань (навіть над собою розробники повчали), що не може не радувати.
- Вперше граючи за персонажа не відчуваєш себе ідеальним, непохитним. Так, гріхів ти валиш впевнено, але показані слабкості та розвиток персонажа, від чого він видається цікавим.
- Пару мінусів все ж таки відзначу - це незручне захоплення мети. Раніше при смерті ворога, захоплення автоматом "перестрибував" на іншого, відразу він просто відключається.
- не багато бойових комбінацій або "комбо", але з різними зброями. Вважаю, що це справа смаку. Мені норм.
- Сюжет не ідеальний і унікальний, але дає відповіді необхідні запитання.
- на рахунок графіки, ФПС, і тд. та тп. писати не буду, т.к. проходив чи не на мінімалках 
(ось збираю "душі" на апгрейд). Картинка радувала очі, насичені кольори, і при цьому пост-апокаліпсис цілком відчутний.
- Для новачка в серії DS гра буде незрозумілою, передісторія мало що розповідає, так що думаю гра була зроблена в першу чергу для шанувальників серії (особливо побачити Розбрату, та й усіх одразу разом просто кайф 
).
Загалом, намагався розповісти більше від себе, а не те, що вже заїжджено в інеті.
Поставив би "ідеально", але доки не зіграю на максималках, буде просто "супер".
Возможно, как фанату серии игр Darksiders, отзыв будет слишком хвалебным, но игра мне понравилась. ОСТОРОЖНО, МОГУ ЗАСПОЙЛЕРИТЬ.
- Разработчики, учитывая финансовый провал второй части, решили вернуться к истокам. Я, конечно, был больше фанатом 2 части, но полюбил я серию благодаря 1 части, да и всегда приятно глянуть на что-то новое.
- Игра стала линейной, мир, хоть и выглядит большим, состоит из "кишков", спрятанных за красивую графику (может поэтому в игре нет карты ).
- Лут стал скромнее, а апгрейды оружия интереснее.
- Видов врагов не прям таки мало, как я предполагал, и да, убить их бывает очень тяжело (исключая недавно добавленный классический режим).
- Как игрок, выросший на играх на сегу, где сохранении либо нет, либо где-то в начале (вспомнил Doom Troopers и Earthworm Jim), мне было приятно, умирая, проходить снова, запариваться доходить до следующего чекпойнта. Это держало в напряжении и скучно не бывало (правда не обязательно убивать всех врагов для прохождения).
- Боссы офигенные, все 7 грехов залетели на ура (даже самый первый, не скажу почему).
- В каждой части нас знакомят с новым всадником с разными способностями. Они все по своему особенные (я читал комиксы и abomination vault), и это круто знать, например, почему Смерть мог транспортироваться куда угодно, а Ярость с Войной нет (через норы Вульгрима). Меня всегда радовали подходы к мелочным деталям, которые создавали атмосферу единства сего происходящего.
- В игре есть много отсылок (даже над собой разрабы поугарали), что не может не радовать.
- Впервые играя за персонажа не ощущаешь себя идеальным, непоколебимым. Да, грехов ты валишь уверенно, но показаны слабости и развитие персонажа, от чего он кажется интересным.
- Пару минусов все же отмечу — это неудобный захват цели. Раньше при смерти врага, захват автоматом "перепрыгивал" на другого, тут же он просто отключается.
- Не много боевых комбинации или "комбо", но с разными оружиями. Считаю, что это дело вкуса. Мне норм.
- Сюжет не идеальный и не уникальный, но дает ответы на необходимые вопросы.
- На счет графики, ФПС, и тд. и тп. писать не буду, т.к. проходил чуть ли ни на минималках (вот собираю "души" на апгрейд ). Картинка радовала глаза, цвета насыщенные, и при этом пост-апокалипсис вполне ощутим.
- Для новичка в серии DS игра будет непонятной, предыстория мало что рассказывает, так что думаю игра была сделана в первую очередь для поклонников серии (особенно увидеть Раздора, да и всех сразу вместе просто кайф ).
В общем, старался рассказать больше от себя, а не то что уже заезжено в инете.
Поставил бы "идеально", но пока не сыграю на максималках, будет просто "супер".