Diablo

Ця гра свого часу поневолила геймерів. Атмосфера наганяла жах. З цією грою інші й поряд не стояли. Це моє щасливе дитинство з краплею жаху

Село в глушині. Мертві, що піднялися під готичним храмом. Пекельні створення піднімаються з темряви глибин катакомб. Музика, що перебирає кістлявими пальцями натягнутими нервами.

Одне це полонить і змушує спускатися все глибше, продираючись крізь монстрів, у спробі розібратися в тому, що відбувається.

А якщо додати до цього динамічний геймплей, кілька класів персонажів, безліч шмоток і босів, які змушують знову і знову відправляти персонажа, який безславно спочив, в атаку, то у нас на руках не просто відмінна гра, а гра легендарна.

Для мене це один з калейдоскопа спогадів тих років, а "свіже м'ясо", яке вперше розлунало на повній гучності зі стареньких колонок, зробило його унікальним)

Моя улюблена гра. Перша дуже цікава. Друга взагалі не сподобалася. А третю я чекав дуже кілька років. Як тільки вийшла, я купив. Досі я відстежую усі ігри Diablo