Ігровий процес досить одноманітний. Битва, портал у місто, розбір речей. Повторіть цикл до повного задоволення. Подібні ігри вже називають загальним словом "дияблоїд". (Хоч це може бути і шутер. "Лутер-шутер".) Іноді вибір речей, що носяться, змушує задуматися, а місця зберігання їх обмежено інвентарем і скринькою (у звичайній немодифікованій грі). Як і вибір навичок – теж роздоріжжя. Тому що всіма користуватися не вийде. Незручно це, та й краще мати щось одне сильне, аніж багато слабких. Одне зрозуміло в таких іграх — не поспішати витрачати навички без особливої необхідності, поки і так комфортно грається. У майбутньому можливо вигідно розвивати інше. Потрібно щоб вистачило очок на найважливіше. Тому що є й непотрібні навички, які немає сенсу брати або розвивати далі, якщо доведеться брати хоча б один раз, щоб взяти наступний важливий за стрілкою, бо без цього ніяк. Саме тому в останніх версіях гри (раніше не було) зробили можливість один раз за кампанію (після першого завдання) скидати всі навички для перепризначення. Так як це ремайстр — графіка в грі покращена і версія підігнана під сучасні ОС. Але в самій грі можна перемикатися на класичні вступні ролики і класичний вигляд і звук оригінальної Diablo 2, але вона буде в тексті англійською мовою. Іноді це навіть корисно для порівняння деяких назв із оригіналом, якщо буде потрібно для рецептів хорадримського куба, наприклад.