Замість системи печер і катакомб з першої частини перед нами величезні простори пустелі, джунглів, пекельних пусток, інших вимірів та іншого. Та й катакомби з печерами теж нікуди не поділися. Камерний сюжет Diablo I розвинувся у велику епічну історію. Героїв побільшало. Загалом, гра стала швидше, вищою, сильнішою, причому прямо-таки в промислових масштабах. Моторошно сподобалася рандомність ігрових локацій. Вразив мене і синтез простоти-глибини геймплею (не має відношення до складності гри): гра будується, вважай, на парі кнопок і парі предметів, але якась варіативність… Мені здається, саме цієї простоти не вистачає всім Diablo-клонам. Окремо хотілося б відзначити чудові CG-ролики, якими Blizzard славиться і понині: при першому проходженні хотілося швидше закінчити акт, тільки щоб побачити наступне відео - така ось цікава мотивація =)