Dishonored: Definitive Edition
Dishonored: Definitive Edition — улучшенное издание стелс-экшена с видом от первого лица в стилистике стимпанка. В составе вас ожидают все раннее вышедшие... Детальніше
Нещодавно виграв у рулетці, так що був привід перейти гру про яку у мене були хороші спогади як про хороший стелс. Проходив на максимальній складності на пацифісті, без піднятих тривог та активованих кістяних амулетів та здібностей крім "перенесення". Гра хоч і дуже гарна, але почну з мінусів. По-перше, немає досягнень для проходження на різних складностях. Хоч і грав на високій заради самого процесу, але зайве досягнення ніколи не завадить. Потім пофігізм ворогів. Взяти за приклад найпершу зустріч зі стражниками, у наступній кімнаті від камери Корво. Є три вороги: один стоїть спиною, другий відходить до іншої кімнати, а третій іноді повертається. Кімнату із вартою від першої обгороджує заслін із величезною щілиною на рівні пояса (тобто Корво в напівприсяді може бачити що діється в сусідньому приміщенні). І добре що охоронці не помічають пару очей яка на них витріщається, так їх не бентежить що минулого разу коли обходили приміщення варти було більше. Тільки відпускають фразу "Хм, чомусь його немає на посту" і все. Немає б хоча б для пристойності пошукати трохи (І знайти оглушеного за сусідньою заслінкою), але вони просто продовжують свій маршрут.
Ну а тепер про позитивні моменти. Мені подобається що кожен рівень це величезна локація з додатковими місіями і раптовими активностями які можна легко пропустити якщо піти іншою дорогою. Так само подобається варіативність, що дозволяє пройти місії різними шляхами (Наприклад, пам'ятаю, що при першому проходженні я відгадав хто ховається за масками і мені дали приз, а при повторному проходженні я не знайшов кому говорити про свою знахідку) і впливає на ставлення до вас усіх навколо (А при пацифізмі у ліжка з'являються приємні подарунки). Після проходження на пацифіста з низьким рівнем хаосу вирішив зіграти на високий, щоб подивитися на сюжет і зібрати ачивки. Мені було майже фізично боляче вбивати стражників, які в розмовах між собою думали про сім'ю, не могли наважитися вбити зараженого стражника, який благав про це, бо вони були друзями, тому для цього проходження вибрав низьку складність і за пару підходів пробіг гру. Фінал був дуже страшним і той на який злий Корво заслуговує.
Оцінка 9,5, пів бала зняв за лінивість стражників
Недавно выиграл в рулетке, так что был повод перепройти игру о которой у меня были хорошие воспоминания как о хорошем стелсе. Проходил на максимальной сложности на пацифисте, без поднятых тревог и активированных костяных амулетов и способностей кроме "переноса". Игра хоть и очень хороша, но начну с минусов. Во первых нет достижений для прохождения на разных сложностях. Хоть и играл на высокой ради самого процесса, но лишнее достижение никогда не помешает. Потом пофигизм врагов. Взять в пример самую первую встречу со стражниками, в следующей комнате от камеры Корво. Есть три врага: один стоит спиной, второй отходит в другую комнату, а третий иногда поворачивается. Комнату со стражей от первой огораживает заслон с огромной щелью на уровне пояса (т.е. Корво в полуприсяде может видеть что творится в соседнем помещении). И ладно что охранники не замечают пару глаз которая на них таращится, так их не смущает что в прошлый раз когда обходили помещение стражи было больше. Только отпускают фразу "Хм, почему то его нет на посту" и всё. Нет бы хотя б для приличия поискать немного (И найти оглушённого за соседней заслонкой), но они просто продолжают свой маршрут.
Ну а теперь о положительных моментах. Мне нравится что каждый уровень это огромная локация с доп миссиями и внезапными активностями которые можно легко пропустить если пойти по другой дороге. Так же нравится вариативность позволяющая пройти миссии разными путями (Например помню что при первом прохождении я отгадал кто скрывается за масками и мне дали приз, а при повторном прохождении я не нашёл кому говорить о своей находке) и влияющая на отношение к вам всех вокруг (А при пацифизме у кровати появляются приятные подарки). После прохождения на пацифиста с низким уровнем хаоса, решил сыграть на высокий, чтоб посмотреть на сюжет и собрать ачивки. Мне было почти физически больно убивать стражников которые в разговорах между собой думали про семью, не могли решится убить заражённого стражника, который молил об этом, так как они были друзьями, поэтому для этого прохождения выбрал низкую сложность и за пару подходов пробежал игру. Финал был очень жутким и тот на который злой Корво заслуживает.
Оценка 9,5, пол балла снял за ленивость стражников