Коли я пограв у бета-версію у лютому минулого року, гра мене не зачепила. Мені й керування не сподобалося, та й стрілянина здалася дуже дивною. + ще й інтерфейс виявився сильно перевантаженим, який теж відштовхнув мене. А головним приводом не купувати стала приналежність до жанру ММО. Але наприкінці року, на знижках, я вирішив придбати ексклюзивне видання. Там і плакатик і стилбук у комплекті, то чому б і ні? У результаті примудрився награти 50 годин. Грав один, але винятково, коли сидів із друзями у дискорді.
Чи змінилося моє ставлення до гри з часів бети? Так. Я все-таки сприймаю цю гру, як спинномозковий шутер, яким під час посиденьок у скайпі чи дискорді можна зайняти руки. Грати всерйоз у неї було б нудно і, гадаю, кооперативне проходження ситуацію не змінило б. Завдання все до жахів однотипні: вас посилають щось зробити, ви це робите, відбиваєтеся від купи ворогів і все. Отримуєте якийсь шмот і йдете наступне завдання. Претензії у мене здебільшого до ММОшної системи. Тому що вороги, які витримують по 200-250 набоїв з кулемета впритул, це отас. Зрозуміло, жанрова приналежність зобов'язує, але це ой як заважає грі. А коли великокаліберна снайперська гвинтівка виявляється слабшою за звичайний пістолет кулемета, тут взагалі хоч стій хоч падай. Ще є дрібні претензії, типу такий, що стріляючи у освітлювальний предмет, типу прожектора чи ліхтарного стовпа, вони гаснуть на деякий час, але потім знову спалахують. Були моменти, коли я був у укритті, на якійсь відстані від мене був прожектор, а за ним ворог. Через те, що прожектор засліплює і його не можна вирубати, вести вогонь з мети було проблематично. Ну а проблему з керуванням на клавіатурі та миші я вирішив за допомогою підключення геймпада.
"The Division" дуже атмосферна гра. Той шматок Манхеттена, який є у грі, відтворений дуже здорово, а під снігом це виглядає дуже круто. Погодні ефекти теж якісно зроблено. По карті просто цікаво блукати, насолоджуватися краєвидами та залазити у всякі провулки та квартири, та інші будинки. У цій грі просто приємно перебувати. Ну а геймплей, як я і сказав, просто спинномозковий шутан. Мабуть, ще один плюс дам грі, що випливає з мінусу, як би дивно не звучало. У сюжету немає кінцівки. В останній місії ви б'єтеся з босом-вертольотом. Я одразу згадав гру рембо 3 на сезі, де треба було розстрілювати вертоліт із лука. У дивіжн ця операція виявилася легшою. І ось після того, як ви проходите вертоліт, на екрані з'являється повідомлення, на кшталт молодець ти пройшов усі завдання основної кампанії. Єдине, що може зробити на цей момент гравець, натиснути кнопку «Ясно». І ось ці два моменти, бос-гелікоптер і ось таке завершення, змусили згадати мене ігри на сього, денді, розбудили в мені ностальгічні почуття. Адже тоді в іграх було приблизно так само. Колупаєш боса, а потім читаєш який ти молодець. Грати чи ні, вирішуйте самі