Doom
Doom — очередная часть знаменитой серии, в которой игрок в роли космического десантника пройдет длинный путь по коридорам заброшенной космической базы на Марсе... Детальніше
Був на подвір'ї 2019 рік і мені прийшла ідея згадати минуле та зіграти у щось із гучною назвою з дитинства, а на очі у сейлах Стіма попався Doom. Купив, скачав і тут помчало... Гра стала відразу однією з улюблених ігор.
З перших кадрів починаєш розуміти, що сюжет гри жодного разу не нудний. Та тут немає душевних мук героя зі складною долею (привіт фанатам серіальчиків нетфліксу) та іншої новомодної єресі. Але тут є брутальний, мовчазний герой, який під не менш агресивну музику пускає на м'ясні субпродукти все, що переміщається в зоні видимості. Здавалося б, зараз у мене полетять ганчірки, на кшталт що за бидлятські смакові пережитки минулих епох домінування неандертальців? А ось. Це гра, мати її, з великої літери, як було раніше, гра для справжніх хлопчиків і деяких дівчаток зі сталевими маятниками між колінами, для тих, хто страждає не від споглядання мук героя, що згадує помилки минулого, а воліє постраждати на максимальному рівні складності намагаючись розірвати на британський прапор тили туєвої хучі сатанинських виробів.
І все-таки в ній є сюжет, є історія. Поступово занурюєшся настільки в історію того, що відбувається, що відвалюється все бажання виходити з гри, їхати на роботу, готувати їсти, лягати спати. Без жартів, у якийсь момент захотілося дізнатися про історію Пала Рока більше і я поліз цими вашими буржуйськими вікіпедіями, щоб увібрати трохи більше інформації.
Якщо відключити емоції з приводу сюжету, то можна розповісти про графік, фізику, саундтрек та інше занудство. Ні, ну серйозно, графіка дуже хороша, але хто б сумнівався. Я можу багато чого не розуміти, але коли ти в режимі берсерку показуєш, що таке з одного пекельного ворога зробити викладку м'ясного відділу гіпермаркету, навряд чи виникне думка розмірковувати про високі матерії останніх технологій "червоних" та "зелених" відеомейкерів. Гарно, ефектно, жорстко, вражаюче, захоплююче. Усі.
Фізика лише на рівні космічного шутера, нічого сказати з цього приводу. Виглядає реалістично. Якщо є шорсткості та косяки щодо реальної поведінки куль і героїв на Марсі під час пекельного вторгнення та в пеклі під час людського там перебування — дайте знати. Ну тільки ті, хто реально був і знає на практиці, а не в теорії. Серйозно, поділіться хоч досвідом.
Саундтрек. 10 з 5. Гарна музика, гарні рифи, все правильно зроблено. Ось нічого більше сказати.
Резюмуючи, хочу сказати таке:
Змінюються часи, епохи, тренди. Все менше ставиться ігор, які по-справжньому ігри. Світ змінюється. Мені 31, я багато пам'ятаю з ігрової промисловості. І зараз, у нинішній епосі приємно зустрічати такі шедеври, як Doom. Так, це жорстока, кривава, місцями складна, місцями лякаюча річ з чітким віковим цензом. Та в ній мало духовного, світлого, чистого. Так, вона не наділена частиною, що розвиває. Та й пішло воно все. У ній є те, що зараз мало: дух справжніх ігор. Де екшен не менш, а найчастіше важливіший, ніж сюжет (але не забуваємо, що в даному конкретному випадку і сюжет хороший), де ти можеш просто сісти після важкого дня покришити в якісний фарш сотню ворогів і відпочити від усього реального. Такі ігри мають бути, мають виходити. Загалом, до нової частини залишився місяць і я на неї чекаю.
P.S.
Сподіваюся, тут не знайдеться мозоклюїв, які такі: "Кококо, такі ігри роблять дітей жорстокими!". Гра має вікове обмеження 18+. Якщо такі ігри роблять ваших дітей жорстокими, до вас у мене більше питань, ніж до гри.
Усім добра!
Был на дворе 2019 год и мне пришла идея вспомнить прошлое и сыграть во что-то со звучным названием из детства, а на глаза в сейлах Стима попался Doom. Купил, скачал и тут понеслось... Игра стала сразу одной из любимых игр.
С первых кадров начинаешь понимать, что сюжет игры ни разу не скучный. Да тут нет душевных терзаний героя со сложной судьбой (привет фанатам сериальчиков нетфликса) и прочей новомодной ереси. Но здесь есть брутальный, молчаливый герой, который под не менее брутальную музыку пускает на мясные субпродукты все, что перемещается в зоне видимости. Казалось бы, сейчас в меня полетят тряпки, типа что за быдлятские вкусовые пережитки прошлых эпох доминирования неандертальцев? А вот. Это игра, мать её, с большой буквы, как было раньше, игра для настоящих мальчиков и некоторых девочек со стальными маятниками промеж колен, для тех, кто страдает не от созерцания мук героя, вспоминающего ошибки прошлого, а предпочитает пострадать на максимальном уровне сложности пытаясь разорвать на британский флаг тылы туевой хучи сатанинских изделий.
И все же в ней есть сюжет, есть история. Постепенно погружаешься настолько в историю всего происходящего, что отваливается все желание выходить из игры, ехать на работу, готовить есть, ложиться спать. Без шуток, в какой-то момент захотелось узнать про историю Палача Рока больше и я полез по этим вашим буржуйским википедиям, чтобы впитать немного больше информации.
Если отключить эмоции по поводу сюжета, то можно рассказать о графике, физике, саундтреке и прочем занудстве. Нет, ну серьезно, графика очень хороша, но кто бы сомневался. Я могу многого не понимать, но когда ты в режиме берсерка показываешь, что такое из одного адского врага сделать выкладку мясного отдела гипермаркета, вряд ли возникнет мысль размышлять о высоких материях последних технологий "красных" и "зеленых" видеомейкеров. Красиво, эффектно, жестко, впечатляюще, захватывающе. Все.
Физика на уровне космического шутера, не могу ничего сказать по этому поводу. Выглядит реалистично. Если есть шероховатости и косяки относительно реального поведения пуль и героев на Марсе во время адского вторжения и в аду во время человеческого там прибывания — дайте знать. Ну, только те, кто реально был и знает на практике, а не в теории. Серьезно, поделитесь хоть опытом.
Саундтрек. 10 из 5. Хорошая музыка, хорошие рифы, все правильно сделано. Вот нечего больше сказать.
Резюмируя, хочу сказать следующее:
Меняются времена, эпохи, тренды. Все меньше ставится игр, которые по-настоящему игры. Мир меняется. Мне 31, я многое помню из игровой индустрии. И сейчас, в нынешней эпохе приятно встречать такие шедевры, как Doom. Да, это жестокая, кровавая, местами сложная, местами пугающая вещица с четким возрастным цензом. Да в ней мало духовного, светлого, чистого. Да, она не наделена развивающей частью. Да и пошло оно всё. В ней есть то, чего сейчас мало: дух настоящих игр. Где экшен не менее, а зачастую и более важен, чем сюжет (но не забываем, что в данном конкретном случае и сюжет хорош), где ты можешь просто сесть после тяжелого дня покрошить в качественный фарш сотню врагов и отдохнуть от всего реального. Такие игры должны быть, должны выходить. В общем, до новой части остался месяц и я ее жду.
P.S.
Надеюсь, здесь не найдется мозгоклюев, которые такие: "Кококо, такие игры делают детей жестокими!". У игры есть возрастное ограничение 18+. Если такие игры делают ваших детей жестокими, к вам у меня больше вопросов, чем к игре.
Всем добра!