Dying Light
Приключенческий экшен от первого лица в открытом мире Dying Light позволяет с головой окунуться в мир зомби-апокалипсиса. Вас ожидает прокачка, ролевые элементы... Детальніше
Dying Light, безумовно, нова планка серед ігор про зомбі. Але буде неправильно, якщо скажу, що це гра лише про зомбі. Dying Light - це відмінний паркур, це не нудний геймплей, це чадний кооператив з підривом один одного і вилазками вночі, це цікаві пасхали, які дуже легко виявити, це "стрибки віри" заради допомоги товаришеві, що іноді закінчуються не безпечним приземленням, а трохи збоку. , Що згодом супроводжується диким сміхом, адже допомагати потрібно вже тобі, це англійська озвучка другорядних персонажів, від якої так і віє "правильною" вимовою та яскравим польським акцентом. Але по порядку. Згасаюче світло, бути мені локалізатором, це духовний спадкоємець Dead Island, але сильно похмурий. Так само головний геймплей, і так само майже необхідний кооператив, хоча і без нього цілком нічого. Проста бойова система разом із гарною фізикою тіл плюс модифікації зброї дають захоплюючий геймплей на десятки годин. Звичайно ж унікальним, для жанру, є паркур від першої особи, нехай не завжди правдоподібний (все ніяк не виходять з голови приземлення з висоти в сміттєві мішки), але точно захоплюючий, вже завдяки якому цікаво дослідити сам світ. Причому світ не одноманітний і завжди цікаво полазити в пошуках чогось. Та й розміри цілком собі. Графіка приємна, плюс є фільтри на кшталт ЧБ, ретро та подібного. Сюжет нічим не примітний і досить передбачуваний. Головний герой себе особливо не показує, але це вже для когось мінус, а для когось плюс.
Є кілька героїв, що добре запам'ятовуються. Немає російської озвучки, а субтитри часто відволікають. Мовчу про англійське озвучення, окрім РР та пари другорядних, здається ніхто без акценту говорити не може. Квести переважно типові, деякі трохи непередбачувані. Шедевральна Зграя Бозака, після якої вже ніякі сутички не страшні, а скилл заточується до краю. Грати краще на максимальному рівні складності, тому що на дефолтному вже під середину гри стає дуже легко. Варто згадати про Великодня, в більшості різноманітних і легковідомих. І про DLC, серед яких варто виділити Чараду Бозака за швидкісний геймплей, і звичайно The Following, настільки об'ємне, що деякі студії могли цілком продавати окремо за фулпрайс.
Загалом класна гра, яку хочеться перейти знову і знову.
Dying Light, безусловно, новая планка среди игр о зомби. Но будет неправильно, если скажу, что это игра только о зомби. Dying Light это отменный паркур, это не скучный геймплей, это угарный кооператив с подрывом друг друга и вылазками ночью, это интересные пасхалки, которые весьма легко обнаружить, это "прыжки веры" ради помощи товарищу, иногда заканчивающиеся не безопасным приземлением, а чуть чуть сбоку, что после сопровождается диким смехом, ведь помогать нужно уже тебе, это английская озвучка второстепенных персонажей, от которой так и веет "правильным" произношением и ярким польским акцентом. Но по порядку. Угасающий свет, быть мне локализатором, это духовный наследник Dead Island, но сильно апнутый. Все так же главный геймплей, и все так же почти необходим кооператив, хотя и без него вполне ничего. Простая боевая система в совокупности с хорошей физикой тел плюс модификации оружия дают увлекательный геймплей на десятки часов. Конечно же уникальным, для жанра, является паркур от первого лица, пусть не всегда правдоподобный (все никак не выходят с головы приземления с высоты в мусорные мешки), но уж точно захватывающий, уже благодаря которому интересно исследовать сам мир. Притом мир не однообразен и всегда интересно полазить в поисках чего либо. Да и размеры вполне себе. Графика приятная, плюс есть фильтры по типу ЧБ, ретро и подобного. Сюжет ничем не примечателен и довольно предсказуем. Главный герой себя особо не показывает, но это уже для кого минус, а для кого плюс.
Есть несколько хорошо запоминающихся героев. Нет русской озвучки, а субтитры частенько отвлекают. Молчу об английской озвучке, кроме ГГ и пары второстепенных, кажется никто без акцента говорить не может. Квесты в основном типичные, некоторые немного непредсказуемы. Шедевральная Стая Бозака, после которой уже никакие стычки не страшны, а скилл затачивается до предела. Играть лучше на максимальном уровне сложности, так как на дефолтном уже под середину игры становится слишком легко. Стоит упомянуть о пасхалках, в большинстве разнообразных и легкоузнаваемых. И о DLC, среди которых стоит выделить Стаю Бозака за скоростной геймплей, и конечно The Following, настолько объемное, что некоторые студии могли вполне продавать отдельно за фулпрайс.
В целом классная игра, которую хочется перепройти снова и снова.