Всім відома проблема знаходження гідного, нормального птаха. Люди на ринках не дуже чесні , та й обіцянок завжди надто багато , як і амбіцій . Але іноді дійсно виходить знайти нормальну індичату, без знижок на те, що гру робили дві людини, одна забухала, друга намалювала не дуже і т.д.
Гра не хочеться розбивати на графіка там уотакая, а сюжет там вотакой. Гра, що дуже для мене особисто важливо, цілісна. І розповісти я спробую про неї в такому ж ключі.
Немає напевно людини у якої немає рідних чи знайомих, які серйозно хворіють. Наш герой ось теж зіткнувся з тим, що дуже близьку людину підкосила лиха. І тут моральна дилема прийняти бій із ситуацією, або піти кудись далеко від усіх проблем, мабуть ключовою у всій грі.
Наш герой вирішив взяти якусь душевну паузу в житті, і виїхати в ліс наглядачем, за конкретною територією. Так званим Фаєрвочем, тобто. спостерігачем запобігає різним займанням .
Важко буде пояснити всю красу гри, без спойлерів у сюжеті.
Як на мене, у грі шалено прекрасний помірний темп оповідання.
Він завжди, фактично медитативний. Ми всю гру спілкуємось із жінкою, нашим куратором. І діалоги написані просто чудово. Я під час діалогів не раз ловив себе на думці, що сценаристи в ААА проектах даремно їдять свій хліб. Бо в Фаєрвоч саме діалоги дають левову частку атмосфери, і найголовніше змушують повірити в героїв. У те, що вони справжні.
Якийсь симбіоз, з медитативного оточення, гарної музики і справді цілісної розповіді. Створюють цілісну історію, життєву і з дуже правильними висновками. Мабуть один із небагатьох прикладів, де герої керуються змістом у своїх вчинках.
Хочу сказати що цій грі 10 бальна система оцінки не підходить . Є у Котаку цікава система оцінок. Так чи ні.
Так от, Фаєрвоч від мене отримує оцінку ТАК. Дуже хороший приклад справді придатного інді проекту.