GTA 5
Легендарное продолжение популярной серии Grand Theft Auto. Местом действия стал город Лос-Сантос, полюбившийся ещё в Grand Theft Auto: San Andreas. Впервые игра... Детальніше
Зрозумійте мене правильно, мені важко любити цю серію. Вона мені завжди здавалася таким собі «корешом», який кличе тебе взяти участь у всьому поспіль і як би тобі не було весело з ним, ти не назвеш його «близьким бро». Ти повертаєшся до нього тільки за конкретними насолодами, а не тому, що він класний сам собою. Він стомлює.
Ось наприклад сюжет. Нарешті то головні герої прописані не на от'єбісь, а є складно прописаними та цікавими персонажами з думками та думками. Так, навіть Франкліна можна віднести до них, оскільки образ «типового доброго хлопця» цього разу створено навмисне. Приємно, що сюжет насамперед відштовхується саме від їхніх особистостей та життя, але страшенно прикро, що сюжет знову є лише дорогою від однієї забавної та епічної сценки до іншої. Сюжет можна переказати парою рядків, опускаючи левову частку суто повсякденних місій героїв, які розповідають про їхній побут. У цьому ці герої не розвиваються. Існує лише одна зміна - бажання знову грабувати банки. Все. У Майкла така ж лайнова родина, Франклін все такий же добряк у невдячному суспільстві, а Тревор такий же ебанутый (але чарівний) «роблю як хочу» хлопець. У цьому головна проблема: все стоїть дома. Нема кому співпереживати. Ну а поява ФБР настільки заїжджена тема, що від їх у сюжеті лише туга бере.
Але ж гта завжди була про фан геймплейний! Про пісочницю! Не сперечаюся, що тут все гаразд навіть враховуючи все те, що є в ГТА 4, але немає в ГТА 5. І навіть враховуючи те, що їздити світом набридає через кілька годин, а Таксі не найшвидший і зручний фаст тревел. Мене більше турбує те, що якимось містичним чином останні ігри юбісофт роблять так, що ти вдивляєшся в оточення набагато більше, ніж у роті. В останній ти завжди чимось зайнятий і око практично не чіпляєшся на повсякденні справи перехожих, сценки та діалоги, красу оточення. Причіпка суто суб'єктивна, але дивлячись як деякі дивуються скріншотам з гри, я змушений зробити такий висновок. Гравці не помічають левову частку старань розробників щодо відкритого світу. Частково до цього і належить сатира. Розмови по радіо, парадоксально зроблене телебачення, білборди, так і рясніють нею, але еб твою матір… Усюди сортирні жарти. Таке відчуття, ніби Рокстар просто схиблені на жартах про секс, ідіотів, приниження та інше, через що місцева сатира здається настільки товстою, що весь відтворений світ ГТА схожий на Гріффінов. Всюди сміливі жарти, всі персонажі дивні, ебануті і просто ненормальні. Весь цей світ – величезна комедія з похабною сатирою, як і мультфільми Сета Макфарлейна.
За емоціями 3 з 5
Визнаючи виконану роботу 4 з 5
І все-таки я отримав задоволення. І нехай сюжет – лише атракціон за кумедними місіями та персонажами, нехай я вищий і описав свої печалі, це було весело! Багато в чому завдяки цікавим головним героям. Складно і применшити якість усіляких розваг і те, що майже в кожному я залип не без азарту, як і з креативом, зроблене кожне побічне завдання. Як на мене, ГТА – найпрацьованіший і найскладніший конвейєр і нині існуючих, створюючи гру для максимально-великої аудиторії та даючи їй стільки, скільки не може дати жодна гра.
Поймите меня правильно, мне сложно обожать эту серию. Она мне всегда казалась эдаким «корешем», который зовёт тебя поучаствовать во всём подряд и как бы тебе не было весело с ним, ты не назовёшь его «близким бро». Ты возвращаешься к нему только за конкретными удовольствиями, а не потому, что он классный сам по себе. Он утомляет.
Вот например сюжет. Наконец то главные герои прописаны не на отьебись, а являются сложно прописанными и интересными персонажами с мыслями и мнениями. Да, даже Франклина можно отнести к ним, поскольку образ «типичного доброго парня» на сей раз создан умышленно. Приятно, что сюжет в первую очередь отталкивается именно от их личностей и жизни, но чертовски обидно, что сюжет вновь является лишь дорогой от одной забавной и эпичной сценки до другой. Сюжет можно пересказать парой строчек опуская львиную долю чисто повседневных миссий героев, рассказывающих о их быте. При этом эти герои совершенно не развиваются. Существует лишь одно изменение – желание вновь грабить банки. Всё. У Майкла такая же дерьмовая семья, Франклин всё такой же добряк в неблагодарном обществе, а Тревор такой же ебанутый (но очаровательный) «делаю как хочу» парень. В этом главная проблема: всё стоит на месте. Некому сопереживать. Ну а появление ФБР настолько заезженная тема, что от наличия их в сюжете лишь тоска берёт.
Но ведь гта всегда была про фан геймплейный! Про песочницу! Не спорю, что тут всё в порядке даже учитывая всё то, что есть в гта 4, но нет в гта 5. И даже учитывая то, что ездить по миру надоедает спустя несколько часов, а Такси не самый быстрый и удобный фаст тревел. Меня больше беспокоит то, что каким-то мистическим образом последние игры юбисофт делают так, что ты вглядываешься в окружение гораздо больше, чем в гта. В последней ты всегда чем-то занят и глаз практически не цепляется на повседневные дела прохожих, сценки и диалоги, красоту окружения. Придирка чисто субъективная, но глядя как некоторые дивятся скриншотам из игры, я вынужден сделать такой вывод. Игроки не замечают львиную долю стараний разработчиков по отношению к открытому миру. Частично к этому и относится сатира. Разговоры по радио, феноминально сделанное телевидение, билборды, так и пестрят ею, но ёб твою мать… Всюду сортирные шутки. Такое ощущение, будто Рокстар просто помешаны на шутках про секс, идиотов, унижения и прочем, из-за чего местная сатира кажется столь толстой, что весь воссозданный мир ГТА похож на Гриффинов. Всюду похабные шутки, все персонажи странные, ебанутые и попросту ненормальные. Весь этот мир – огромная комедия с похабной сатирой, как и мультфильмы Сета Макфарлейна.
По эмоциям 3 из 5
Признавая проделанную работу 4 из 5
И всё же я получил удовольствие. И пусть сюжет – лишь аттракцион по забавным миссиям и персонажам, пусть я выше и описал свои печали, это было весело! Во многом благодаря интересным главным героям. Сложно и преуменьшить качество всевозможных развлечений и то, что почти в каждом я залип не без азарта, как и с креативом сделанное каждое побочное задание. Как по мне, ГТА – самый проработанный и сложный конвеер и ныне существующих, создавая игру для максимально-большой аудитории и давая ей столько, сколько не может дать ни одна игра.