Продовження-еталон для культової гри. Друга «Халфа» випередила свій час, ставши символом цього самого часу, і, в якомусь сенсі, як і перша частина, визначила вектор розвитку ігроіндустрії.
Здавалося б, ми в ролі того ж мовчазного Гордона Фрімена, також страждаючи на жахливу коридорність, вбиваємо прибульців (але вже не всіх). А робимо це вже не на території Black Mesa, а в цілому місті та приміських місцевостях. З розширенням місця дій глибше та цікавіше став сюжет, з'явилися повноцінні персонажі. Гра «наросла» всім тим, чого їй не вистачало. А який стрибок у плані графіки… Ну і, звичайно, гравітаційна гармата. Куди вже без неї тепер?