Heavy Rain

Непередаваний словами перший досвід у жанрі інтерактивного кіно, пов'язаного чудовим сюжетом (таємниця всієї гри - хто ж маніяк? - Тримає в напрузі до останнього). А п'янкий вибір розвитку подій на кшталт «зроби так чи інакше, але є і третій/четвертий варіанти» зовсім змушує думати над кожним кроком. Чотири головні герої, маса загадок і завдань, по 3-4 індивідуальних кінцівок для кожного з протагоністів… Такі ігри проходять найбільш правильно вперше, коли ти суто інстинктивно обираєш ту чи іншу дію, робиш так, як вчинив би, потрапивши в подібну ситуацію.

То хто ж убивця? Ви будете здивовані...

Гра коштує всіх грошей Щоб її купити. Ця гра Як перегляд фільму чи серіалу пройшов 3 рази.

Дуже зворушлива гра. Графіка тут не най-най, але цілком собі гідна для ігор того часу, зате сюжет перевершує будь-які очікування. Пройшовши всю гру ви з подивом насолодитеся не найочікуванішою кінцівкою.

Гра Злива дуже сподобалася мені крутим сюжетом, це ж як так вбивцею був один з мм. і під час гри я зміг повністю зануритися в неї. я швидко став фанатом і в тт створив аккаунт саме про зливу. у цій грі сфера депресії. гра хоч і 2010 року але графіка та оптимізація просто божественна персонажі просто відмінні

Довго шукала щось на заміну Сайленту Хіллу, і Хеві рейн просто топчик.

Чудовий сюжет. Творці молодці!

Наслухався багато снобського ниття про цю гру до того, як гра нарешті отримала порт на ПК, мовляв мильне кінце та інше. Але сюжет і атмосфера тут справді настільки сильні, що можуть замінити все, що нібито бракує в цій грі (геймплей та інше). У це дійсно потрібно пограти хоча б один раз будь-якому геймеру.

Правда є мінімум 2 якщо не мінуса то нюансу:

1) Якщо грати занадто акуратно (вчасно тиснути все QTE) то кінцівка вийде занадто ідеальною та солодкої. Я проходив лише один раз за звичкою поставивши середній рівень складності, але смію припустити, що для більшої непередбачуваності треба відразу ставити максимальний рівень складності, щоб спонтанні помилки хоч якось впливали на сюжет.

2) Фіксовані камери це зло та архаїзм. Я все ще розумію Resident Evil 1 або Silent Hill на PS1 де на г… Читати повністю

Heavy Rain вийшла ніби вже давним-давно, але досі проходить на одному диханні: сюжет, персонажі, що запам'ятовуються, атмосфера, вибори гравця — словом, шедевр) Хоч і багато сюжетних дір, все одно одна з моїх улюблених ігор.

Quantic Dream випускають справді придатні продукти, "Heavy Rain" не став винятком. Сюжет на стільки втягує в гущавину подій, що дуже складно протистояти емоціям, отриманим під час цих подій, видно, що до цього моменту підійшли не лише з відповідального боку, а й перевиконали план на всі 200 відсотків. Зв'язок персонажів змушує переживати разом із героями і показує чому кожен із них став саме таким, у ролі кожного ти з неволі розумієш думки персонажа і намагаєшся мислити рівно також, звідси і будується вибір прийняття рішень. Проект зачепив із позитивного боку, не знаю, як може бути інакше. Атмосфера внутрішнього та зовнішнього світу дозволяє відчути цей дощ, що йде як зовні, так і всередині ключових персонажів. Такі проекти потрібно цінувати і показувати, що саме цього потрібно прагне, сам… Читати повністю

Heavy Rain - друга найкраща гра Quantic Dream, після Detroit. Прекрасний сюжет, атмосфера, музика все виконано чудово. Гра від початку до кінця тримає тебе в напрузі, і всю гру змушує гадати, хто ж насправді Майстер Орігамі? Коли ти думаєш, що вже вгадав, хто головний лиходій, гра за підсумком змушує опинитися тебе в дурнях. Також гра не дає розслабитися гравцю своїми QTE. Для мене, Heavy Rain — недооцінена гра, яка заслуговує на більшу увагу, адже вона дійсно цього заслужила, чекаю коли Quantic Dream випустять Star Wars Eclipse, яка як відомо вже знаходиться в розробці, вони вже не розчарують.

Чудова історія від людини, режисерський підхід якої заслуговує на визнання. Безперечно це фільм "сім" від світу відеоігор, проте має досить прикрий недолік.

Незважаючи на те, що Девід Кейдж створив дуже непоганих персонажів з відмінними рисами, проблемами та характерами, він часом косячить з їх розвитком та розкриттям. Наприклад репортерка. Персонаж із справді цікавою проблемою, завдяки якій вона стикається з одним із героїв. Але те, чому вона продовжує йому допомагати, довіряє йому і мало не хоче ебаться з ним не показують зовсім! І цей персонаж — ходячий приклад того, як Кейдж намагається поміняти пояснення та емоції на сюжетну динаміку. Хоча навіть не так. Він не бачить того, що потрібно додати до сцени. Тут уже як приклад можна навести фінал, де нам знову можуть показати проблему Репорт… Читати повністю