Hellblade: Senua's Sacrifice

Почну із того, що гра не для всіх. Особисто я не можу пограти більше за годину. Мене більше не вистачило. ЧЕСНО! Деякі пишуть, що сюжет бомба, що все так круто, здорово, чудово, а ті, хто пишуть, що мовляв сюжет УГ, той дурний і не розуміє. Як на мене, у всіх смаки різні. Комусь подобається тема, абстракції, прострації, думок, духів, душ, що заблукали, і так далі. Хтось любить приземлені сюжети з реального світу. Я належу до другого пункту. Чарівна графіка, звуки, атмосфера, все на висоті. Але сюжет… вирішувати вам.

Hellblade – один Hell для вас і два blade для героїні.

Хвалити цю гру я точно не буду. Хоча малесенько похвалю подачу сюжету, атмосферу та відіграш головної героїні. У самому ж сюжеті немає нічого нового чи цікавого для тих хто захоплюється творами про душевнохворих....хоча, може б я їм більше перейнявся б, якби не бомбив від наступних пунктів через які проходження моє було зі скреготом зубів.

Місцями ця гра повертала мене у 2000-ті. Обмежені локації, де простий камінь справляється зі своєю роботою краще, ніж фесконтроль у клубі; Бойовка, барвиста, з вертушками, фентифлюшками, але в якій ти слабко відчуваєш свої удари по супротивникам, які епічно вмирають із сальтухою; дика одноманітність геймплея і титри, що не пропускаються, в кінці.

Готуйтеся, ця гра вас задушить нудьгою та одномані… Читати повністю