Ігра шедевр, що народжується раз на 100 років, цю гру робили з теплом і любов'ю, це видно одразу.
Гру не зміг пройти до кінця, але дуже хочу.
У цій грі немає елементів для галочки, у ній прекрасно все, навіть здавалося б однотипні повторення перетворюються на репетицію перед генеральним виступом.
Головний герой Чай дуже крутий самовпевнений хлопець, незважаючи на проблеми, він сміливо йде до своєї мети, зброя чаю насправді це не зброя, а пристосування для чогось (на це не раз косвенно натякають деякі персонажі), яке він завдяки кмітливості перетворює на потужний еквіп.
Перше, що кидається в очі, головний герой, він приходить на фабрику зовсім не просто так, у нього серйозна травма руки, у цій грі, якщо подивитися уважно, всі основні персонажі були відновлені після серйозних травм, що є інклюзивним підходом, я не думаю, що це просто збіг.
Друге, що ми бачимо, це детально пророблені локації, виконані в суперякісному селлшейдингу, і світ, який рухається в ритмі з головним героєм, і це просто заворожує!/
Комбо система дуже складна, багатошарова (окреме спасибі за можливість вимикати непотрібні прийоми), але занурення в неї дуже плавне, правда, няньчитися з тобою теж ніхто не буде, ламати щити і броню вчать на дуже непростому приспіві.
Окремо хочеться відзначити маленькі, але значущі деталі, приспіви бувають, що складаються з кількох битв, і між ними зроблені гумористичні вставки.
Я поки грав, змінив усі складності від найпростішої до майстра ритму, і мені здалося, що вибір складності цій грі тільки заважає, гра на ритммастер не стає складнішою, вона стає закономірною, як ніби недостаюча нота в хорошій композиції.
Дуже сподобалося безліч різних міні ігор гумористичних персонажів (взяти той же холодильник і К.Р.Д.М.Н, який маркером малює собі емоції), це та рідкісна гра, де тобі хочеться досліджувати світ, просто неспішно бродити по ньому і насолоджуватися ритмом життя.
Окремий респект за рівні, кожен бос має свій рівень, і ці рівні кардинально відрізняються, взяти той же кумедний рівень, де, щоб перемогти Дзандзо, треба виснажити його бюджет і вирішити Макаруна премії)
Кожен бос, як і його рівень, теж унікальний, мій улюблений це Корсика (ну і Дзандзо), битви зроблені дуже якісно і багатофазно, кожна наступна фаза набагато сильніша попередньої.
У цій грі дуже багато різних механік, прийомів і різних фіч, кожен знайде щось собі до смаку, я десь на 3-му босі дізнався, як працюють чіпи і що вони можуть кардинально змінювати гру, вибрав для себе стиль ідеального блоку і був задоволений.
Гра проходиться на одному диханні, і від неї просто неможливо відірватися.