Це той самий випадок, коли дуже не хочеться писати негативний відгук на гру..але, по-іншому не виходить. І навіть, може, я пишу зараз все це, в глибині душі сподіваючись, що хтось це прочитає, і переконає мене, сказавши: "Друже, ти не правий, і зараз я тобі поясню, чому...". Адже гра здебільшого зібрала позитивні оцінки від гравців: хвалять і графіку, і механіки, і передачу чарівного духу всесвіту ГП. Через всі ці стадії захоплення пройшов і я, але..пройшов дуже швидко. А далі, гра почала приносити розчарувань більше, ніж захоплень.
Розповісти я хочу про свій внутрішній "діалог із розробниками", про дискусію, що розгорнулася в моїй голові в процесі гри. Про "спір", який я зовсім не хотів вести, але продовжуючи ігровий процес, гра змушувала мене продовжувати цей "діалог".
Спочатку все було прекрасно! Велика гра, що таїть у собі багато цікавого, інтригуючого. Мої очікування були величезними (до речі, може в цьому моя вина, невиправдані очікування — це завжди дуже сумно).
- Дякуємо, що граєш у нашу гру! Не звертай увагу на оптимізацію — ну так, є проблемки, часом навіть серйозні, — ми це потім патчами виправимо.
- Еее...ну, гаразд. Начебто іграбельно. Не зовсім комфортно часом, ну та й нехай, терпимо :) Продовжую! Тим більше, процес вже затягнув: інтригуючий сюжет, гарна картинка, і такий великий Гоґвортс, ухх! Хочеться дослідити кожен його куточок!
І краще б я з замку не виходив..але, звісно, в певний момент гра змушує тебе залишити шкільні стіни, обіцяючи тобі ще масу цікавинок за її межами:
- Дивись, друже, яка тут велика карта! І, крім Гоґсміда тут є й інші житлові зони, які чекають, коли ти їх дослідиш!
- Так..але, крім Гоґсміда, всі інші зони — начебто однакові, що чи, та й робити там особливо нічого...
- Як нічого? Купа неписів чекають, коли ти виконаєш їхні сайд-квести!
- Але ж вони всі однотипні і нецікаві. Вони нічого не привносять в історію...
- Забий, не подобаються сайди, пішли досліджувати ігровий світ! Дивись, на карті величезна кількість печер! І в кінці кожної з них тебе чекає нагородний скриня!
- Супер! Але..чому в цих скринях немає нічого цінного?
- Як це? Ми зробили стопіцот видів одягу, глянь, який він красивий ^____^
- Так, є гарні шмотки...але, навіщо мені зачищати печеру заради гарної шмотки, яка за статами на 7 рівнів нижче мого персонажа? =/
- А зовнішній вигляд чарівної палички? Їх ми теж зробили стопіцот! Вибирай, яка паличка тобі більше подобається!
- Ну..ось ця. Але що мені це дає? Я паличку то все одно не бачу..ну, миготить зрідка в кат-сценах, але...
- Немає часу розмірковувати про це, у нас для тебе ще один сюрприз! Вся карта просто усіяна загадками Мерліна! Їх тут оооочень багато. Так, унікальних всього штук 5-7, але, тим не менш: ти просто зобов'язаний вирішити їх усі!
- Щоб що? Що я отримаю в кінці?
- Та слухай, це ж просто має бути цікаво! Ну, якщо ти не хочеш витрачати на це багато часу, тримай мітлу — на ній ти зможеш швидко літати від однієї загадки до іншої. До речі, в магазині ти знайдеш безліч інших мітел!
- А вони чимось відрізняються одна від одної?
- Ні, але ти можеш покращувати свою мітлу!
- Ооо, якась цікава система крафта і кастомізації різних статів?
- Та ні, просто пролетиш по чекпоінтах у рамках заданого часу і отримаєш невелике збільшення швидкості своєї мітли :)
- Емм...
- О, дивись! Це ж чарівні тварі! Вони допоможуть тобі покращувати твій шмот. Але, для цього тобі потрібно спочатку зловити їх, віднести в кімнату на вимогу, а потім їх потрібно годувати і грати з ними.
- Прикольно. Цікаво. Один раз. Ну, два, для закріплення...Але після цього починає набридати...
- Та ти почекай, дивись що ще можна: тепер ти можеш розводити тварей, щоб...ну, щоб отримати більше тварей. А коли малюк народиться, ти зможеш годувати його і грати з ним! Ну або продати в магазині за монети.
- Але навіщо мені монети? Я магазинами не користуюся взагалі..який у них сенс? Весь шмот я знаходжу в опен-ворлді.
- Але ти можеш купувати корисні штуки для облаштування своєї кімнати на вимогу! До речі, чому вона у тебе так бідно обставлена? Ти нею зовсім не займаєшся?
- Так, блін, я ж не в Sims граю..тим більше тут ця механіка незручна і просто нецікава. Мене таке ще в четвертому Fallout напружувало... Для того, щоб з квестами справлятися, мені вивчення заклинань достатньо...
- До речі, ти помітив, як персонажі постійно тобі говорять про небезпеку вивчення заборонених заклинань? Круто ми жаху нагнали?
- Мм, але я вивчив усі заборонені заклинання, і нічого жахливого не сталося — я як і раніше добряк, який усім допомагає і якого всі люблять. Хоч і вирішую я всі питання за допомогою Круціо і Авади-Кедаври... І навіть супутники мені нічого не го...
- Ооо, добре, що ти згадав супутників! Скажи ж, круто, що тобі не доводиться постійно виконувати квести наодинці? Твої шкільні друзі допомагають тобі виконувати деякі завдання.
- Ну як допомагають...я все роблю сам, вони просто слідом плетуться і іноді щось говорять...
І, насправді, я міг би і далі продовжувати описувати цей "діалог". Але, прекрасно розумію, в яку вату він уже перетворився.
На жаль, у точно таку ж вату для мене з часом перетворився і Hogwarts Legacy..гра, від якої я очікував повторення захвату як від першої Fable, помноженого як мінімум на 2, а отримав...ніби обрубок чогось, що мало бути прекрасним. От склалося таке враження, що на етапі планування все задумувалося в рази крутіше, але 70% задумок не завершили етап реалізації.
Пройшов. І забив. Немає жодного бажання повертатися в цей чарівний світ, перепроходити, шукати щось нове. Не знайду.
Прохідна вийшла річ. І це було б не погано, якби гра не називалася так, як вона називається.
PS Вибачте мене ті, кому довелося це читати. Особистий крик душі.