Incredible Adventures of Van Helsing
Incredible Adventures of Van Helsing — это ролевая игра с изометрическим видом с элементами игры в жанре "руби и режь" и фэнтези-игры от девелоперов из студии... Детальніше
Дуже непоганий представник діаблоїдів зі своїм унікальним обличчям.
Гра добротна, з нехитрим сюжетом, трьома класами на вибір, і трьома ж нитками вмінь на три напрями розвитку.
Натовпи нечисті можна кришити, як старим добрим залізом і не менш старою та доброю магією, так і досягненнями місцевого науково-технічного прогресу.
Геймплей динамічний і практично до кінця гри не викликає втоми.
Вистачає і секретів, і відсилок до різних сторонніх проєктів — чого варті відповідь "42" та згадка фрази "тортик це брехня". Окремо варто відзначити квест зі статуєю короля Борислава — він довгий і не простий, але плюшки в кінці того варті (хоча, рандом ніхто не відміняв).
Так, і, звісно, Катарина. Її компанія та їдкі фразочки дуже вигідно прикрашають гру.
Пара ложок дьогтю.
Виключно особиста думка — починаючи грати у щось про Ван Хелсинга, потираєш руки в передчутті похмурої атмосфери безнадійності, беззахисності перед тими, що ховаються в темряві монстрами, спалахів блискавок... ось це все. А насправді нам видають історію в досить кольоровому світі, де більшу частину часу доводиться розбиратися з найрізноманітнішими механоїдами, дронами, роботами...
Також, у другій половині проходження вороги банально набридають. Нові види перестають з'являтися, а старі валять все більшими натовпами з великим запасом здоров'я. Скучно.
Лут. У діаблоїді шмотки це окрема стаття. За ними полюють, збирають, покращують, підбирають, ходять у рейди на босів. Але не тут. Так, є кілька рівнів рідкості, але ось можливості сходити кудись кілька разів, в надії вибити шмотку з сету, немає. Зовсім. Вороги не респавняться, а жодних арен чи донжонів не передбачено. Тобто, якщо рандом з тобою не дружить і з чергового нерядового монстра впав мотлох — змирись.
Ну і напевно останнє — боси. Точніше їх відсутність. За всю гру зустрічається з десяток іменних монстрів і пара з унікальними модельками. І це все. Ні тобі епічних боїв, ні запам'ятовуваного протистояння.
Підсумовуючи, гра дуже непогана. Всім, кому не вистачає добротного клону діабло, точно варто ознайомитися. У проєкту є свій стиль і шарм. А за це можна пробачити багато.
Очень неплохой представитель дьяблоидов со своим уникальным лицом.
Игра добротная, с нехитрым сюжетом, тремя классами на выбор, и тремя же нитками умений на три направления развития.
Толпы нечисти можно крошить, как старым добрым железом и не менее старой и доброй магией, так и достижениями местного научно-технического прогресса.
Геймплей динамичный и практически до конца игры не вызывает усталости.
Хватает и секретов, и отсылок к разным сторонним проектам — чего стоят ответ "42" и упоминание фразы "тортик это лож". Отдельно стоит отметить квест с статуей короля Борислава — он долгий, и не простой, но плюшки в конце того стоят (хотя, рандом никто не отменял).
Да, и, конечно, Катарина. Ее компания и едкие фразочки очень выгодно приукрашивают игру.
Пара ложек дегтя.
Исключительно личное мнение — начиная играть во что-то про Ван Хелсинга, потираешь руки в предвкушении мрачной атмосферы безнадежности, беззащитности перед таящимися в темноте монстрами, всполохов молний... вот это все. А на деле нам выдают историю в довольно цветастом мире, где большую часть времени приходится разбирать самых различных механоидов, дронов, роботов...
Так же, во второй половине прохождения враги банально приедаются. Новые виды перестают появляться, а старые валят все большими толпами с большим запасом здоровья. Боринг.
Лут. В дьяблоиде шмотки это отдельная статья. За ними охотятся, собирают, улучшают, подбирают, ходят в рейды на боссов. Но не тут. Да, есть несколько уровней редкости, но вот возможности сходить куда-то несколько раз, в надежде выбить шмотку из сета, нет. Совсем. Враги не респавнятся, а никаких арен или донжонов не предусмотрено. Т.е. если рандом с тобой не дружит и с очередного нерядового монстра упал мусор — смирись.
Ну и наверное последнее — боссы. Точнее их отсутствие. За всю игру встречается с десяток именных монстров и пара с уникальными модельками. И это все. Ни тебе эпичных боев, ни запоминающегося противостояния.
Подводя итог, игра очень неплоха. Всем, кому не хватает добротного клона дьябло, точно стоит ознакомиться. У проекта есть свой стиль, и шарм. А за это можно простить многое.