УFamous в назві намагається обіграти відразу два слова. Виходить це приблизно так само, як поділ у грі на "добро" і "зло" - не Погано (пограю і я словами).
Особливої різниці та моральних дилем вибір «світлої» чи «червоної» не привносить. Однак є відмінним доповненням до коміксової атмосфери гри, яка вийшла на ура. На той час InFamous клала на обидві лопатки всіх конкурентів навіть із профільною освітою. Гра бере і сценарієм (нехай місцями простецьким та наївним) та чудово вивіреною складністю. Так, герой цілком собі смертний і довго під шквалом куль не простоїть. Електрика є не скрізь. «Заряд» на спецздатності летить дуже швидко.
Хороший і справжній платформінг, де потрібно стрибати акуратно, незважаючи на прилипання героя до стін. На відміну від Assassin Creed, стрибки в InFamous можуть потріпати нерви. Причому не тільки від складності, а й все ж таки кривості прилипання та анімації.
А ось про анімацію слід влити дьогтю більше. Якщо сам протагоніст рухається цілком собі добре, всі інші персонажі і NPC виконані нижче середнього. Особливо це кидається в роликах на движку. У грі намагаються замінити їх крутими стильними коміксовими вставками. Шкода, що не завжди.
Ще з «ложок» побічні завдання, які дають корисні бонуси, але страждають на одноманітність. Як і однакове сіре місто всього з кількома цікавими локаціями. Мінуси відкритого світу.
Але навіть через 5 років в InFamous варто пограти, враховуючи, що вона залишається однією з найкращих коміксових ігор.