Inside
Inside — аркадный инди-платформер с элементами выживания и видом сбоку от создателей Limbo. В центре сюжета находится одинокий мальчик, который скрывается от... Детальніше
Не можу передати словами, що я відчув при проходженні цього інді-шедевра, після нього залишається море позитивних вражень, але й відчувається якийсь осадок в душі, туга, смуток може бути.
Здавалося б, у грі немає чіткого сюжету, немає якихось прописаних і запам'ятовуваних персонажів... Нам просто показують історію безіменного маленького хлопчика в мерзенному світі антиутопії
(або може навіть пост-апокаліпсису), якому доведеться витримати чимало труднощів своєї подорожі, в якій він стає свідком людської жорстокості, де дуже жорсткий поділ класів "рабів і господарів", страшні експерименти над людьми з придушенням і позбавленням волі, контролем розуму, і так далі.
Взагалі, якщо придивитися, Playdead любить виставляти в центрі саме дітей, і в результаті проходження так складається, що саме від них обов'язково залежить чиясь доля, життя, свобода.
Сюжет присутній тут досить умовно, ми нічого не знаємо про те, що відбувається, нам невідома особистість хлопчика і його передісторія, нам невідомо рівним рахунком нічого.
Те, що відбувається в світі гри на всьому її протязі взагалі ніяк не пояснюється, гравець сам вибудовує картину, збираючи як пазл: по шматочках, на основі дрібних деталей візуальної складової оточення, вибудовуючи свої теорії всього, що відбувається.
Але з перших хвилин одразу стає зрозуміло, що в світі щось не так, все навколо неправильно. Навколишнє середовище дуже похмуре і гнітюче, воно агресивне, ворожий і жорстоке. Від самого початку не покидає відчуття приреченості, самотності, безвихідності... Ці почуття впиваються глибоко в душу і не відпускають до самого кінця.
Думаю, після вищесказаного не важко зрозуміти, наскільки тут потужна атмосфера і занурення в неї, чому сприяє прекрасний дизайн локацій, чудовий саунддизайн, і божественний саундтрек від Мартіна Стіга Андерсена. Депресивний або мелодійний ембієнт настільки ідеально вписується в обстановку, а в деяких місцях серце буквально завмирає на мить разом з часом, ти ніби тоне, або знаходишся в невагомості, пливеш душею.
Щоб достатньо розібратися в світі гри, одного проходження буде мало. Адже вперше увага загострюється здебільшого на головоломках, а на вивченні оточення в меншій мірі. І щоб доповнити свою картину бачення всього, що відбувається, повертаєшся сюди ще раз, занурюєшся в цю темряву ще більше, вивчаєш ще більше деталей, знаходиш секрети, які також містять частинки пазла історії, ще й до того ж відкривають секретну кінцівку, яка перевертає все з ніг на голову і породжує ще чимало питань.
Мій вердикт: цей проект ідеальний варіант для тих, кому подобається антиутопія, хто любить і вміє занурюватися в світ гри і хоче вивчати його. Ця гра зроблена з душею. Ви не будете розчаровані
Не могу передать словами, что я испытал при прохождении этого инди-шедевра, после него остаётся море положительных впечатлений, но и чувствуется какой-то осадок в душе, тоска, грусть может быть.
Казалось бы, в игре внятного сюжета нет, нет каких то прописанных и запоминающихся персонажей... Нам просто показывают историю безымянного маленького мальчика в мерзком мире антиутопии
(или может даже пост-апокалипсиса) , которому предстоит вынести немало тягот своего путешествия, в котором он становится свидетелем человеческой жестокости, где очень жёсткое разделение классов "рабов и хозяев", страшные эксперименты над людьми с подавлением и лишением воли, контролем разума, и так далее.
Вообще, если присмотреться, Playdead любит в центре выставлять именно детей, и по итогу прохождения так складывается, что именно от них обязательно зависит чья то судьба, жизнь, свобода.
Сюжет присутствует здесь весьма условно, мы ничего не знаем о происходящем, нам неизвестна личность мальчика и его предистория, нам неизвестно ровным счётом ничего.
Происходящее в мире игры на всей её протяжении вообще никак не объясняется, игрок сам выстраивает картину, собирая как пазл: по кусочкам, на основе мелких деталей визуальной составляющей окружения, выстраивая свои теории всего происходящего.
Но с первых минут сразу становится ясно, что в мире что то не так, всё вокруг неправильно. Окружающая обстановка очень мрачная и гнетущая, она агрессивна, враждебна и жестока. С самого начала не покидает ощущение обречённости, одиночества, безысходности... Эти чувства впиваются глубоко в душу и не отпускают до самого конца.
Думаю, после вышесказанного не трудно понять, насколько здесь мощная атмосфера и погружение в неё, чему способствует прекрасный дизайн локаций, великолепный саунддизайн, и божественный саундтрек от Мартина Стига Андерсена. Депрессивный или мелодичный эмбиент настолько идеально вписывается в обстановку, а в некоторых местах сердце буквально замирает на мгновенье вместе со временем, ты словно тонешь, или находишься в невесомости, плывёшь душой.
Чтобы достаточно разобраться в мире игры, одного прохождения будет мало. Ведь впервые внимание заостряется по большей части на головоломках, а на изучении окружения в меньшей степени. И чтобы дополнить свою картину виденья всего происходящего, вовзращаешься сюда ещё раз, погружаешься в эту тьму ещё больше, изучаешь ещё больше деталей, находишь секреты, которые также содержать частицы пазла истории, ещё и к тому же открывают секретную концовку, которая переворачивает всё с ног на голову и порoждает ещё не мало вопросов.
Мой вердикт: этот проект идеальный вариант для тех, кому нравится антиутопия, кто любит и умеет погружаться в мир игры и хочет изучать его. Эта игра сделана с душой. Вы не будете разочарованы