Не можу передати словами, що я відчув при проходженні цього інді-шедевра, після нього залишається море позитивних вражень, але й відчувається якийсь осадок в душі, туга, смуток може бути.
Здавалося б, у грі немає чіткого сюжету, немає якихось прописаних і запам'ятовуваних персонажів... Нам просто показують історію безіменного маленького хлопчика в мерзенному світі антиутопії
(або може навіть пост-апокаліпсису), якому доведеться витримати чимало труднощів своєї подорожі, в якій він стає свідком людської жорстокості, де дуже жорсткий поділ класів "рабів і господарів", страшні експерименти над людьми з придушенням і позбавленням волі, контролем розуму, і так далі.
Взагалі, якщо придивитися, Playdead любить виставляти в центрі саме дітей, і в результаті проходження так складається, що саме від них обов'язково залежить чиясь доля, життя, свобода.
Сюжет присутній тут досить умовно, ми нічого не знаємо про те, що відбувається, нам невідома особистість хлопчика і його передісторія, нам невідомо рівним рахунком нічого.
Те, що відбувається в світі гри на всьому її протязі взагалі ніяк не пояснюється, гравець сам вибудовує картину, збираючи як пазл: по шматочках, на основі дрібних деталей візуальної складової оточення, вибудовуючи свої теорії всього, що відбувається.
Але з перших хвилин одразу стає зрозуміло, що в світі щось не так, все навколо неправильно. Навколишнє середовище дуже похмуре і гнітюче, воно агресивне, ворожий і жорстоке. Від самого початку не покидає відчуття приреченості, самотності, безвихідності... Ці почуття впиваються глибоко в душу і не відпускають до самого кінця.
Думаю, після вищесказаного не важко зрозуміти, наскільки тут потужна атмосфера і занурення в неї, чому сприяє прекрасний дизайн локацій, чудовий саунддизайн, і божественний саундтрек від Мартіна Стіга Андерсена. Депресивний або мелодійний ембієнт настільки ідеально вписується в обстановку, а в деяких місцях серце буквально завмирає на мить разом з часом, ти ніби тоне, або знаходишся в невагомості, пливеш душею.
Щоб достатньо розібратися в світі гри, одного проходження буде мало. Адже вперше увага загострюється здебільшого на головоломках, а на вивченні оточення в меншій мірі. І щоб доповнити свою картину бачення всього, що відбувається, повертаєшся сюди ще раз, занурюєшся в цю темряву ще більше, вивчаєш ще більше деталей, знаходиш секрети, які також містять частинки пазла історії, ще й до того ж відкривають секретну кінцівку, яка перевертає все з ніг на голову і породжує ще чимало питань.
Мій вердикт: цей проект ідеальний варіант для тих, кому подобається антиутопія, хто любить і вміє занурюватися в світ гри і хоче вивчати його. Ця гра зроблена з душею. Ви не будете розчаровані