Думка про маленький шедевр, що нещодавно вийшов.
Вивчаючи продукти сучасної ігроіндустрії, все частіше зауважуєш, що по-справжньому "душевних" ігор виходить катастрофічно мало. Ми майже щомісяця отримуємо ААА-продукти з безликим відкритим світом, однотипними квестами, порожніми персонажами та банальним сюжетом. Але завжди хочеться чогось глибокого, незвичайного, емоційного. І тим цінніше зараз вийшла зовсім недавно Last Day Of June — гра, яка не гірша за Hellblade, що нещодавно прогримів: Senua`s sacrifice показує весь біль втрати коханої людини і всі рівні депресії і психозу з цього приводу.
Сюжет у цій грі дуже трагічний. Спочатку нам показують двох закоханих один одного милих персонажів, їх турботу друг про друга. І всього за мить все це перекреслюється випадковою аварією, яка забирає життя дівчини і залишає головного героя на все життя інвалідом. І ось, якось прокинувшись від кошмару, хлопець виявляє в собі здатність, торкаючись картин людей, повертатися в минуле, того злощасного дня, що закінчився катастрофою. І всю гру нам доведеться намагатися врятувати кохану головного героя від смерті.
Геймплейна гра є звичайним квестом, адвенчурою, в якій нам належить вирішувати задоволені прості головоломки, засновані на виборі. Для цього нам доведеться одночасно взаємодіяти з кількома персонажами та їх спогадами. Приміром, згадуємо ми за хлопчика, який того дня вибіг на дорогу і спричинив аварію. Припустимо, ми зробили з нього інший вибір - взяли мотузку і пішли грати з повітряним змієм. І начебто все вийшло, і аварії не повинно бути. Але тоді ми виявимо, що наступна героїня спогади не зможе використати мотузку (адже вона у хлопчика) для того, щоб прив'язати численні коробки з речами до кузова машини. Таким чином, при перевезенні з кузова машини виваляться всі речі, дівчина різко зупиниться, відчинить двері, а тут назустріч їде головгерой з дівчиною — і трапляється аварія. Тоді ми повертаємось у спогад із хлопчиком і робимо так, щоб він не користувався мотузкою тощо. Кожен спогад потребує неодноразового коригування у процесі. Багатьом, можливо, геймплей здасться нудним і репетативним, але, як не дивно, у цій грі головне — це сюжет та емоції, які ми маємо випробувати.
Музичний супровід у грі незрівнянно. Звуковий фон є невід'ємною частиною гри, тому що за весь сюжет ви не почуєте жодного слова у діалогах персонажів, а спілкування передається звуками у стилі "The Sims". Однак слухати потрібно уважно, адже на задньому фоні ви все-таки зможете почути слова ближче до кінця гри. І саме це допоможе вам зрозуміти, що насправді тут відбувається.
Графіка і особливе малювання персонажів - без очей - віддає піксарівськими мультиками, але навіяна музичним кліпом "Drive Home" Стівена Вілсона, в чому визнавали самі розробники гри. А зображення персонажа без очей дозволяє гравцеві більше співвідносити себе з персонажем, адже в такий спосіб індивідуальність персонажа стирається.
Оптимізація всіх платформах досить придатна.
Підбиваючи підсумки, хочеться сказати, що "Last Day of June" - це дуже глибока, емоційна та психологічна пригода. Особисто мене дуже здивувало, що ніхто з критиків не звернув увагу на цю гру, як на психологічну пригоду всередині розуму, охрестивши її "Днем Сурока" і пояснивши, що у героя просто є здатність переміщатися в часі, що вже стала банальною. Однак, хочу відзначити, що гра набагато глибша і багатошарова, ніж може здатися на перший погляд. Як на мене, це маленький шедевр, який приємно здивував серед інших цьогорічних тайтлів. 10 із 10.