LEMURIA
LEMURIA — шпионский приключенческий экшен для взрослых с видом от третьего лица, перестрелками, диалогами и многочисленными катсценами. События игры разворачиваются... Детальніше
У грі два головні персонажі, за яких граєш поперемінно в різних розділах.
Один - ветеран американської операції в "Афандістані". Такий собі байдужий, все сміховинки та прикольчики, здрастуйте-будь ласка. А потім раптом підбирається у стійку: мені треба потрапити ножем у шийну артерію? я не вмію, але спробую, гаразд, пішли. Всю дорогу рятує якихось дівчат, а потім з ними каламутить якнайшвидше (але не з усіма, можливо, я щось робив не так). Цього не виявляється, але мається на увазі.
Друга - смаглява брюнетка з гривою до пояса (грива, на хвилиночку, з непоганою фізикою. Як і все інше). У першому розділі вона така лохушка-кур'єр, і влітає в переробку з "афандистанціями" жорстко, і вирішує змінитися. У третьому розділі вона вже закопує в лісі інформатора, який її не влаштував, і дзвонить до іншого, щоб і його перевірити на вошивість. Коротше, кар'єрне зростання очевидне. У Стимі її скринять у всіх видах та ракурсах якщо не сотнями, то десятками, вся стрічка спільноти їй забита.
Камера знаходиться за правим плечем на достатній відстані, персонажів видно десь по коліна. Прямо під час гри можна налаштувати чутливість миші та те, що в налаштуваннях названо "інерційністю камери". У тісних приміщеннях, можливо, було б краще від однієї особи, але чомусь зроблено від третьої — мені зрозуміло (див. попередній абзац).
Стрілянина зроблена досить просунутою, на бігу нікуди не потрапиш, треба зупинитися/присісти + прицілитися. Багато налаштувань, пов'язаних з цим, у тому числі "пресети" складності та кількість ворогів. Я вибрав більш-менш середні та це мене влаштувало. Десь у середині гри я виявив налаштування "Темна ніч" і ось тут зайшло по-справжньому... Ні радара, ні індикаторів, тільки цвіркуни і зверху ворожі квадрокоптери ліхтарями світять. Краса!
Дорослі справи та кривавість у налаштуваннях теж є.
Рукопашка та холодне зроблено простіше. І потрібно холодне тільки в одному місці, в лікарні в інфекційному відділенні, де патронів не дістати. Я закликав та це вистачило.
В останньому розділі героїню відправляють у віртуальну реальність не спойлеруватиму навіщо, де все відбувається у фентезійному сеттингу. Їй надано двох помічників — ельфійки-лучниці та бойової мавп Горилич (!), які каламутять у неї за спиною. Я поржав.
У мене на гру пішло 20 годин, але це на досить великій складності та із середньою кількістю ворогів. Якщо все по-мінімуму, то буде швидшим. Так, ось ще - за кілька вбитих ворогів даються додаткові життя, і можна респаунитися в бою без завантаження сейва. Сейви в коротких розділах робляться автоматом на початку (і іноді наприкінці), в довгих - або автоматом за змістом дії (поділяючи як би на кілька підголов), або на відкритих просторах самостійно в спеціальних точках.
Резюмую - гра мені сподобалася, схвалюю, раджу, рекомендую. За співвідношенням якість/ціна ставлю 10 балів.
В игре два главных персонажа, за которых играешь попеременно в разных главах.
Один — ветеран американской операции в "Афандистане". Эдакий увалень, всё смефуёчки да прикольчики, здрасьте-пожалуйста. А потом вдруг подбирается в стойку: мне надо попасть ножом в шейную артерию? я не умею, но попробую, ладно, пошли. Всю дорогу спасает каких-нибудь девиц, а потом с ними мутит по-быстрому (но не со всеми, может быть, я что-то делал не так). Этого не показывается, но подразумевается.
Вторая — смуглая брюнетка с гривой до пояса (грива, на минуточку, с неплохой физикой. Как и всё остальное). В первой главе она такая лохушка-курьер, и влетает в переделку с "афандистанцами" по-жёсткому, и решает измениться. В третьей главе она уже закапывает в лесу информатора, который её не устроил, и звонит другому, чтобы и его проверить на вшивость. Короче, карьерный рост налицо. В Стиме её скринят во всех видах и ракурсах если не сотнями, то десятками, вся лента сообщества ей забита.
Камера находится за правым плечом на достаточном расстоянии, персонажей видно где-то по колено. Прямо во время игры можно настроить чувствительность мыши и то, что в настройках названо "инерционностью камеры". В тесных помещениях, возможно, было бы лучше от 1 лица, но почему сделано от 3-го — мне ясно (см. предыдущий абзац).
Стрельба сделана довольно продвинутой, на бегу никуда не попадёшь, надо остановиться/присесть + прицелиться. Много настроек, связанных с этим, в том числе "пресеты" сложности и количество врагов. Я выбрал более-менее средние и это меня устроило. Где-то в середине игры я обнаружил настройку "Тёмная ночь" и вот тут-то зашло по-настоящему... Ни радара, ни индикаторов, только сверчки и сверху вражеские квадрокоптеры фонарями светят. Красота!
Взрослые дела и кровавость в настройках тоже есть.
Рукопашка и холодное сделаны проще. И нужно-то холодное только в одном месте, в больнице в инфекционном отделении, где патронов не достать. Я закликивал и этого хватило.
В последней главе героиню отправляют в виртуальную реальность не буду спойлерить зачем, где всё происходит в фэнтезийном сеттинге. Ей приданы два помощника — эльфийка-лучница и боевой обезьян Гориллыч (!), которые мутят у неё за спиной. Я поржал.
У меня на игру ушло 20 часов, но это на довольно большой сложности и со средним количеством врагов. Если всё по-минимуму, то будет быстрее. Да, вот ещё — за некоторое число убитых врагов даются дополнительные жизни, и можно респауниться в бою без загрузки сейва. Сейвы в коротких главах делаются автоматом в начале (и иногда в конце), в длинных — или автоматом по смыслу действия (разделяя как бы на несколько подглав), или на открытых пространствах самостоятельно в специальных точках.
Резюмирую — игра мне понравилась, одобряю, советую, рекомендую. По соотношению качество/цена ставлю 10 баллов.