Little Nightmares 2
Little Nightmares 2 — продолжение хоррор-платформера с элементами квеста. На этот раз в игре появился кооператив и выживать во враждебном мире... Детальніше
Цю гру я пам'ятаю з її релізу. Я тоді вирішив пошукати нові ігри. І як тільки я знайшов цю гру, я згадав, як нещодавно проходив першу частину і, спіратив, вирішив зіграти в другу. І відразу скажу, що за атмосферною складовою вона нічим не відрізняється від попередньої гри: той самий жахливий світ, а ти в ньому маленька дитина, яка намагається вижити.
Музика до гри була написана також Tobias Lilja — композитором першої частини. Але хоч ця гра і перейняла від батька плюси, вона також перейняла і мінуси, і насамперед незручний геймплей. Він все також незручний для клавіатури та миші і нормально можна рухатися в чотири сторони замість восьми.
Новий грабельний персонаж Моно мене дуже вразив (скажу так, мені він сподобався більше Шостий). Його дизайн виглядає дуже простим, що є добре, адже він дитина, що виживає у Бледному Місті від монстрів. А Шоста (героїня першої частини) стає напарником для хлопчика. У геймплейному плані Моно відрізняється від Шостої нескінченним бігом і поганою стрибком.
Про сюжет нічого не можу сказати, він тут мінімальний, але однаково захоплюючий. Особливо кінцівка від якої всі були шоковані.
Підбиваючи підсумки, скажу, що це одна з кращих ігор, що я грав. До речі, Тарсери більше не займаються цією серією, але нова гра від них також дуже вразила. Тож чекаємо.
Эту игру я помню с её релиза. Я тогда решил поискать себе новые игры. И как только я нашёл эту игру, я вспомнил как недавно проходил первую часть и, спиратив, решил сыграть во вторую. И сразу скажу, что по атмосферной составляющей она ничем не отличается от предыдущей игры: всё тот же жуткий мир, а ты в нём маленький ребёнок, пытающийся выжить.
Музыка к игре была также написана Tobias Lilja — композитором первой части. Но хоть эта игра и переняла от родителя плюсы, она также переняла и минусы, и в первую очередь неудобный геймплей. Он всё также неудобен для клавиатуры и мыши и нормально можно двигаться в четыре стороны, вместо восьми.
Новый играбельный персонаж Моно меня очень впечатлил (скажу так, мне он понравился больше Шестой). Его дизайн выглядит очень простым, что есть хорошо, ведь он ребёнок, что выживает в Бледном Городе от монстров. А Шестая (героиня первой части) становится напарником для мальчика. В геймплейном плане Моно отличается от Шестой бесконечным бегом и плохой распрыжкой.
Про сюжет ничего не могу сказать, он тут минимальный, но всё равно захватывающий. Особенно концовка от которой все были в шоке.
Подводя итоги, скажу что это одна из лучших игр, что я играл. Кстати, Тарсеры больше не занимаются этой серией, но новая игра от них также очень впечатлила. Так что ждём.