Нарешті, після понад 70 годин гри, пройшовши кампанію, всі додаткові місії та зачистивши всі локації, я готовий і хочу поділитися своїми враженнями про цю гру.

Вважаю, багато хто погодиться, що фільм, який вийшов минулого року, "Дорога Ярости", став одним із найяскравіших і найадреналіновіших за останнє десятиліття. І після його перегляду від гри мені хотілося відчути той самий захват, що й від перегляду кінострічки. Чи впоралася гра з цим завданням? Сказати досить складно, але про все по порядку.

Перше, що хочеться відзначити, що 70-80 відсотків гри — це, прошу вибачення за свій французький, дрочево. Найсправжніше дрочево. Серйозно, більшу частину свого часу ви витратите на те, що будете обстежувати всі повітряні кулі (аналог веж із Far Cry і AC), зачищати ворожі табори і шукати лом (який необхідний для апгрейду машини) у місцях поживи, яких тут просто неймовірна кількість.

Сюжет теж не вражає оригінальністю. Він тут простий і проходиться буквально за 8-10 годин. Причому жодних цікавих сюжетних ходів або якихось цікавих чи різноманітних місій — немає. Був лише один момент, який подарував хоч якусь емоцію, але не більше. Ну і ще гонка в Газтауні була класною.

Всі боси, які трапляються протягом усієї гри, схожі як дві краплі води: жодних особливих прикмет, особливої тактики та індивідуального підходу до кожного з них тут немає. Навіть фінальний бос вбивається тими ж бездарними способами.

Запам'ятовуваних персонажів тут можна перерахувати на пальцях однієї руки, і єдині образи, над якими дійсно працювали, це Макс (вовк-одинак, егоїстичний, на всю голову тронутий тип, якого переслідують привиди минулого, від яких він так старається втекти), і Жестянщик (вірний супутник Макса, механік "Шедевра", який придумав і живе за своєю "авторелігією"). Була ще, звісно, дівчина Надія та її дочка Слава, персонажі досить милі, які відразу мені запали в душу, але їх у грі дуже мало. Ось і все. Решта персонажів абсолютно картонні і незапам'ятовувані.

Трохи про ігровий процес. Бойова система тут начисто слизана з Бетмена, але з деякими примочками, типу ефектного добивання холодною або вогнепальною зброєю.

Основний заміс тут криється в тачках! Ви збираєте свого воїна дороги, збираючи лом і перебуваючи в пошуках потрібних запчастин, і влаштовуєте безчинства на ворожій території, знищуючи конвої або змагаючись на гоночній трасі.

Вибухи тут досить соковиті і знищувати противників на шаленій швидкості пострілом з вибух-гарпуна або підсмажуючи їх із вогнемета на машині — одне задоволення. З часом на машину також можна буде встановити шипи на кузов, щоб насадити на них тіла противників, що стрибають на машину, а також встановити дробилку на колеса і таран, що дозволяє розбирати автомобілі на шматки металу. Під саундтрек Junkie XL із фільму так взагалі грається чудово.

Ось у чому грі не відмовиш, так це в атмосфері. Хоча центральною локацією і є Пустка, але тим не менш вона виглядає досить симпатично, і цікаві, красиві і навіть моторошні місця (наприклад, лігво стерв'ятників) трапляються часто.

По дорозі можна буде збирати реліквії минулого, які розкажуть, як важко було людям, коли стався катаклізм. У грі також присутній і побічний ефект катаклізму, а саме буря, яка теж виглядає непогано, але від якої треба ховатися, бо вона становить небезпеку для мешканців Пустки на відкритих просторах.

Незважаючи на перераховані мінуси, я своє задоволення від гри все ж отримав.

Так, здебільшого займаєшся рутиною, постійно збираючи лом і зачищаючи табори, але Пустку все ж таки було цікаво вивчати. І покатушки на авто тут зроблені непогано.

Не можу рекомендувати всім, бо в процесі гра перетворюється на симулятор пилососа: ти просто катаєшся з локації в локацію, рідко звертаючи увагу на сюжет, і зачищаєш місцевість, обшукуючи кожен куток.

Але якщо хочете відчути атмосферу Пустки, або з вітерцем поганяти на своєму "Перехоплювачі", знищуючи все і всіх на своєму шляху, або просто пограти за улюбленого персонажа, то краще беріть зі знижкою ;)

Відгук був перекладений Показати оригінал (RU)Показати переклад (UK)

Наконец, спустя 70 с лишним часов, после прохождения компании, всех доп. миссий и зачистки всех локаций, я готов и хочу поделиться своими впечатлениями о данной игре.

Думаю, многие согласятся, что вышедшая в прошлом году кинолента "Дорога Ярости" стала одной из самых ярких и адреналиновых за последнее десятилетие. И после ёе просмотра от игры мне хотелось испытать тот же восторг, что и от просмотра кинокартины. Справилась ли игры с данной задачей? Сказать довольно сложно, но обо всём по порядку.

Первое, что хочется отметить, что 70-80 процентов игры — это, прощу прощения за свой французский, дрочево. Самое настоящее дрочево. Серьёзно, большую часть своего времени вы убьёте на то, что будете обследовать все воздушные шары (аналог вышек из Far Cry и AC), зачистку вражеских лагерей, и на поиски лома (который необходим для апгрейда тачки) в местах поживы, коих здесь понапихали просто невероятное количество.

Сюжет тоже не блещет оригинальностью. Он здесь незатейлив и проходится буквально за 8-10 часов. Причём никаких интересных сюжетных ходов, или каких либо интересных или разнообразных миссий — нет. Был лишь один момент, который подарил хоть какую то эмоцию, но не более. Ну и ещё гонка в Газтауне была клёвой.

Все боссы, которые попадаются на протяжении всей игры, похожи как две капли воды: никаких особых примет, особой тактики и индивидуального подхода к каждому из них здесь нет. Даже финальный босс убивается теми же бездарными способами.

Запоминающихся персонажей здесь можно пересчитать по пальцами одной руки, и единственные образы, над которыми действительно работали, это Макс (волк-одиночка, эгоистичный, на всю голову тронутый тип, которого преследуют призраки прошлого, от которых он так старается убежать), и Жестянщик (верный спутник Макса, механик "Шедевра", придумавший и живущий по своей "авторелигии") Была ещё конечно девушка Надежда и её дочь Слава, персонажи весьма милые, которые сразу мне запали в душу, но их в игре очень мало. Вот и всё. Остальные персонажи абсолютно картонные и незапоминающиеся.

Немного о игровом процессе. Боевая система здесь начисто слизана с Бэтмена, но с некоторыми примочками, типа эфектного добивания холодным или огнестрельным оружием.

Основной замес здесь кроится в тачках! Вы собираете своего воина дороги, собирая лом и находясь в поисках нужных запчастей, и устраиваете беспредел на вражеской территории, уничтожая конвои или соревнуясь на гоночной трассе.

Взрывы здесь довольно сочные и уничтожать противников на бешенной скорости выстрелом из взрыв-гарпуна, или поджарив их из огнемёте на тачке — одно удовольствие. Со временем на машину также можно будет установить шипы на кузов, дабы насадить на них тушки прыгающих на машину противников, а также установить дробилку на колёса и таран, что позволяет разбирать автомобили на ошмётки металла. Под саундтрек Junkie XL из фильма так и вообще играется отлично.

Вот в чём игре не откажешь, так это в атмосфере. Хоть центральной локацией и является Пустошь, но тем не менее она выглядит весьма симпатично, и любопытные, красивые и, даже, жуткие места (например логово стервятников) встречаются часто.

По пути можно будет собирать реликвии прошлого, которые поведают, как тяжело было людям, когда случился катаклизм. В игре также присутствует и побочный эффект катаклизма, а именно буря,которая тоже выглядит неплохо, но от которой надо прятаться, ибо она представляет опасность для обитателей Пустоши на отрытых пространствах.

Несмотря на перечисленные минусы, я своё удовльствие от игры всё же получил.

Да, по большей части занимаешься рутиной, постоянно собирая лом и зачищая лагеря, но Пустош всё таки было интересно изучать. И покатушки на авто здесь сделаны неплохо.

Не могу рекомендовать всем, ибо по ходу игра превращается в симулятор пылесоса: ты просто катаешься из локации в локацию, редко обращая внимание на сюжет, и зачищаешь местность, обыскивая каждый угол.

Но если хотите почувствовать атмосферу Пустоши, или с ветерком погонять на своём "Перехватчике", разнося всё и всех на своём пути, или просто поиграть за любимого персонажа, то лучше берите со скидончиком ;)

6.6
Коментарі 0